Запанувала мовчанка. Її порушив Шерлок Голмс:
— Загалом англійські закони справедливі, й покарання буде не важчим за ваш вчинок. Але, скажіть, звідки Болдвін дізнався, що ви живете тут, і як заліз у приміщення, де зручніше сховатися?
— Я й сам цього не можу збагнути.
Обличчя Голмса було серйозне та бліде.
— Боюся, що справу ще далеко не завершено, — заявив він. — На вашому шляху можуть зустрітися небезпеки, гірші за англійські закони або навіть за ваших американських ворогів. Я передбачаю для вас нещастя, містере Дуґлас, і раджу стерегтися.
Частина II. Прибирачі
А тепер я змушений попросити читача на якийсь час покинути Сассекс і перенестися років так на двадцять назад та на кілька тисяч миль на захід. Перед ним розгорнеться така незвична історія, що, можливо, важко буде навіть повірити в її достовірність. Та це не початок якоїсь нової оповідки. Після опису того, що відбулося в той час і в тих місцях, розкривши таємницю минулого, ми знову зустрінемося в квартирі на Бейкер-стрит, де завершиться й ця пригода, як і багато інших дотепер.
Розділ 1.Той чоловік
Це сталося 4 лютого 1875 року. Була сувора зима, густий сніг вкривав ущелини Джилмертонських гір. Вечірній потяг повільно повз залізничною колією, що сполучає безліч гірничих і заводських селищ. Він підіймався крутим схилом, що веде від Стеґвілля, розташованого на низовині, до містечка Вермісса, що розмістилося в горішньому краї долини. Дорога була одноколійною, на кожній запасній гілці стояли вервечки платформ із вугіллям і залізною рудою. Стояли, немов німі докази прихованих під землею незліченних багатств долини, які привабили до неї безліч людей різних національностей, що помітно пожвавило цей сумний закуток Сполучених Штатів. Навряд чи першопрохідці, котрі перетнули її, уявляли собі, що найпрекрасніші прерії та розкішні пасовища нічого не варті порівняно з цією похмурою місциною, заповненою чорними скелями та хащами лісу. Над майже непрохідним бором, що заполонив схили гір, здіймалися вкриті вічними снігами шпилі.
Долиною, що звивається між зубчастих скель, повз маленький потяг. У вагонах, що вміщали всього по двадцять або тридцять людей, щойно запалили лампи. Вони тьмяно та заледве освітлювали пасажирів, переважно робітників, котрі поверталися додому після трудового дня. Судячи з 'їхніх закіп-тюжених облич, це були здебільшого гірники. Майже всі вони курили й іноді перекидалися слівцем-другим.
В одному з вагонів сиділи двоє чоловіків у поліційних одностроях, які привертали до себе обережну увагу не лише копачів, але й кількох жінок-робітниць, котрі також перебували у потязі, і двох-трьох літніх чоловіків, у котрих неважко було впізнати місцевих дрібних крамарів. У кутку, віддалік від усіх, сидів чоловік. На вигляд йому було близько тридцяти років, він був середнього зросту та мав доволі свіжий колір обличчя. Проникливі сірі очі виблискували крізь окуляри та доброзичливо поглядали на сусідів. Ці погляди дозволяли зробити висновок про товариський характер. Не надто уважний спостерігач припустив би навіть, що це якийсь простак. Однак пильніша увага дозволяла вгадати в контурі його підборіддя та суворій складці губ, що під зовнішньою щирістю темно-чубого чоловіка була прихована неабияка сила. Кілька разів він намагався поговорити з найближчим сусідом-гірником, але, отримавши короткі непривітні відповіді, замовк і похмуро втупився у краєвид за вікном. Купи шлаку нагромаджувалися з обидвох боків залізничної колії, за ними здіймалися башти над вугільними штольнями. Групи жалюгідних дерев’яних хиж із погано освітленими вікнами тулилися одна до одної. На численних платформах юрмилися закіптюжені жителі: долина Вермісси не вабила до себе нероб, тут тривала жорстока боротьба за існування. На обличчі молодого пасажира, котрий оглядав із вікна вагона непривабливий краєвид, з’явилося змішане почуття огиди та цікавості. Неодноразово, діставши довгого аркуша, він знову й знову пробігав його очима та дописував щось збоку. Зрештою чоловік витягнув із сумки револьвер і переклав його в таємну кишеню. Хоча незнайомець зробив це майже блискавично, чолов’яга, котрий сидів на сусідній лавці, встиг усе помітити.