— Я, правда, чув дещо й раніше про Прибирачів, але вважав усе це вигадками. Можливо, Етті, у них є вагомі причини так чинити. Може, їх переслідують і вони не можуть захиститися іншим чином?
— О, Джеку, замовкніть! Саме такі слова я чую від того іншого...
— Від Болдвіна?
— Атож, і тому зневажаю його. Джеку, тепер можу сказати вам правду: я всім серцем ненавиджу його й водночас смертельно боюся. Боюся за себе й особливо за батька. Якби я сказала Болдвіну правду, на нас неминуче звалилася б страшна біда. Тому мені довелося звільнитися від нього хоча б непевною обіцянкою. Іншого виходу не було. Якби ви тільки погодилися втекти зі мною, Джеку! Ми взяли б на себе турботу про батька й зажили б спокійно десь далеко.
Обличчя Мак-Мурдо знову віддзеркалило внутрішню боротьбу й згодом скам’яніло.
— Нічого лихого не станеться ні з вами, Етті, ні з вашим батьком. А щодо тих страшних людей... Настане час, і ви зрозумієте, що я не кращий із найгіршого з них.
— Ні, Джеку, я в це не вірю й завжди довірятиму вам.
Мак-Мурдо гірко засміявся.
— Як же мало ви про мене знаєте! Ви, із вашої невинною душею, навіть не підозрюєте, що в мені відбувається...
У цю мить двері різко розчахнулися, і в кімнату розв’язно, з виглядом господаря, увійшов гарний парубок, приблизно одного віку з Мак-Мурдо, схожий на нього зростом і поставою. З-під крислатого капелюха, якого він і не подумав зняти, виднілося обличчя з лютими владними очиськами й орлиним носом. Збентежена та перелякана Етті негайно схопилася з крісла.
— Рада бачити вас, містере Болдвін, — сказала вона. — Будь ласка, сідайте.
Упершись руками в боки, прибулець залишився стояти, витріщившись на Джека.
— Хто це? — коротко кинув він.
— Мій приятель, наш новий мешканець. Містере Мак-Мур-до, дозвольте відрекомендувати вам містера Болдвіна.
Парубки похмуро вклонилися один одному.
— Гадаю, міс Етті повідомила вам про наші плани? — поцікавився прибулець.
— Наскільки я зрозумів, вас із нею нічого не пов’язує.
— Справді? Ну, тепер можете дізнатися й інше. Інформую, що ця дівчина — моя наречена. Тож вам краще зараз десь пройтися й не плутатися тут під ногами... Тим більше що вечір гарний, — додав Болдвін із насмішкою в голосі.
— Дякую, але мені не хочеться надвір.
— Ні? — очі юнака спалахнули гнівом. — Може, вам хочеться побитися, містере?
— Дуже, — відгукнувся Мак-Мурдо, підводячись. — Ви не могли сказати мені нічого приємнішого.
— Заради Бога, Джеку, заради Бога, — задихаючись, промовила розгублена Етті. — О, Джеку, він учинить щось жахливе!
— Ага, то він для вас уже «Джек»? — загарчав Болдвін. — Справа дійшла до імен?
— Ах, Теде, будьте розсудливі! Якщо ви колись мене кохали, будьте великодушні!
— Мені здається, Етті, якщо ви залишите нас удвох, ми швидко все залагодимо, — спокійно сказав Мак-Мурдо. — Або, може, вам, містере Болдвін, заманеться пройтися зі мною вулицею? Чудова погода, а за першим рогом є зручний пустир.
— Я покараю вас, навіть не забруднивши рук, — кинув Джеку його ворог. — Незабаром ви ще пошкодуєте, що увійшли в цю оселю.
— Мені здається, зараз дуже вдалий час, — погодився Мак-Мурдо.
— Я сам оберу час. Погляньте, — він закасав рукав і показав на руці дивний знак: випалене коло з трикутником усередині. — Ви знаєте, що це означає?
— Не знаю й знати не хочу.
— То я обіцяю вам, що дізнаєтеся, не встигнувши зістаритись. Можливо, міс Етті розкаже вам щось про це тавро. А ви, Етті, приповзете до мене на колінах. Чуєте? На колінах! І тоді я скажу вам, у чому полягатиме ваше покарання. Ви посіяли, і я подбаю, щоб зібрали врожай.
Він із ненавистю поглянув на них обох, раптово обернувся на підборах, і наступної ж миті зовнішні двері з гуркотом захряснулися за ним.
Кілька секунд Джек та Етті стояли мовчки, потім вона обійняла його.
— О, Джеку, які ж ви були сміливі! Але байдуже, вам треба втікати звідси. І негайно! Ви нічого не зможете вдіяти проти людей, за котрими стоїть Мак-Ґінті й уся сила ложі.
Джек вивільнився з обіймів Етті, поцілував і посадив у крісло.
— Стривайте, не варто аж так турбуватися про мене. Я також масон. Може, і не кращий за решту, а тому не приймайте мене за святого. Можливо, дізнавшись правду, ви зненавидите й мене.
— Зненавидіти вас, Джеку! Що ви таке кажете? Чому я маю думати про вас погано тільки тому, що ви належите до ложі? Але якщо ви масон, Джеку, чому ж не спробували заслужити прихильність цього Мак-Ґінті? Покваптеся зробити це! Поспілкуйтеся з ним раніше за Болдвіна.