Пальці магістра розімкнулися. Приборканий Болдвін, хапаючи ротом повітря, впав на діжку.
— Ви давно напрошувалися на це, Теде Болдвіне. Вам, мабуть, сниться, як мене відсторонять і ви займете моє місце? Але поки що я стою на чолі ложі, затямили? І нікому не дозволю порядкувати замість мене й перечити мені!
— Я проти вас нічого не маю, — бурмотів Болдвін, розтираючи шию.
— У такому разі, — сказав Мак-Ґінті, намагаючись здаватися добрим і веселим, — ми всі друзі, і справа вирішилася.
Він узяв із полиці пляшку шампанського та відкоркував її.
— Піднімемо тост ложі на примирення. Після нього, як ви знаєте, не може залишитися прихованої ворожнечі. Ну, тепер ліву руку на мою праву. Питаю вас, Теде Болдвіне: у чому образа, сер?
— Хмари важкі нависли, — відповів той.
— Але вони розсіються навіки.
— Присягаюся!
Вони випили вина, така сама церемонія повторилася з Джеком.
— Ну ось, усе з’ясувалося, — зауважив Мак-Ґінті, потираючи руки. — Якщо ворожнеча не вщухне, ложа з вами попрощається. Брат Болдвін це знає, і ви, Мак-Мурдо, також знатимете, що я слів на вітер не кидаю. Тому й не думайте каламутити тут воду.
— Присягаюся, що не шукаю сварки, — відповів Мак-Мур-до, простягаючи руку Болдвіну.
Останньому довелося потиснути простягнуту руку: погляд керівника ложі був спрямований на нього. Однак похмуре обличчя свідчило, що слова Джека не справили на нього жодного враження. Мак-Ґінті поплескав обох по плечу.
— Ой мені вже ці дівчатка! — сказав він. — Тільки подумати, що одна й та ж красуня стала між двома моїми хлопцями. Це підступи нечистого. Ну, нехай красуня сама й вирішує. Такі речі, слава Богу, не входять до кола обов’язків магістра. Нам і без жінок клопотів не бракує. Брате Мак-Мурдо, вас введуть у ложу. Тут у нас свої порядки, несхожі на чиказькі. Збори братства відбудуться ввечері суботи.
Розділ 3. Ложа 341 Вермісси
Наступного дня Мак-Мурдо переселився з обійстя старого Джейкоба Шефтера в мебльовані кімнати вдови Мак-На-мари, збудовані на краю містечка. Його знайомий Сканлен незабаром також перебрався до Вермісси й теж розмістився там. У старенької інших мешканців не було. Вона не докучала двом друзям, і вони могли поводитися в будинку на власний розсуд. Шефтер трохи зм’як і дозволив Джеку приходити до нього обідати, тож побачення з Етті не припинилися. Вони щораз більше зближувалися.
У новому помешканні Мак-Мурдо почувався в цілковитій безпеці. Він витягнув свої інструменти для виготовлення фальшивих грошей і, взявши слово честі не розголошувати таємницю, навіть показував їх декотрим братам із ложі. При цьому кожен Прибирач отримував по кілька монет його карбу. Вони були зроблені так майстерно, що пускати їх в обіг можна було без жодного страху. Товариші Джека дивувалися, навіщо він береться за будь-яку роботу, але Мак-Мурдо пояснював усім, що, живучи не з праці, знову приверне до себе увагу поліції.
Незабаром у нього й справді сталася сутичка з одним полісменом, але з того йому вийшло більше добра, ніж зла. Після першого знайомства з керівником ложі Мак-Мурдо майже щовечора заходив до Будинку спілки. Сміливі промови й тут додали юнаку загальних симпатій. Випадок, що стався, ще більше їх зміцнив.
Якось увечері, о годині, коли в барі зазвичай юрмилася купа народу, у двері, що відчинилися, увійшов чоловік у синьому поліційному однострої. Усі замовкли, і багато хто зацікавлено витріщився на прибульця. Тільки Мак-Ґінті залишався спокійним і не виявив якогось здивування, коли інспектор підійшов до його шинквасу.
— Дайте чистого віскі. Зимна ніченька, — зронив правоохоронець. — Здається, ми ще не знайомі з вами, раднику?
— Ви новий капітан? — запитанням відповів йому Мак-Ґінті.
— Еге ж. Ми сподіваємося, що ви, раднику, й інші видатні громадяни допоможуть нам підтримувати закон і лад у місті. Я капітан Мервін.
— Нам і без вас було незле, капітане, — холодно пробурмотів Мак-Ґінті. — Нам було досить і своїх полісменів.
— Ну, не будемо сваритися, — примирливо зауважив інспектор. — Усі ми виконуємо свої обов’язки, як 'їх розуміємо... У нас лишень різні погляди.
Він допив віскі, обернувся, щоб піти, і в цю мить побачив похмуре обличчя Мак-Мурдо, котрий стояв неподалік.
— Ого! — видихнув Мервін, оглядаючи того з ніг до голови. — Старий знайомець!
Мак-Мурдо виявив помітне невдоволення.
— Ніколи не приятелював із жодним клятим фараоном!
— Знайомець — не завжди приятель, — з широкою посмішкою відрубав правоохоронець. — Ви Джек Мак-Мурдо з Чикаґо, чи не так? Заперечувати ж не станете?