— Джеку Мак-Мурдо, — сказав голос, — чи ви вже належите до старовинного ордену масонів?
Мак-Мурдо вклонився на знак підтвердження.
— Ваша ложа в Чикаґо номер двадцять дев’ять?
Новий уклін.
— Темні ночі неприємні.
— Авжеж, для мандрівних іноземців.
— Хмари важкі.
— Бо находить буря.
— Чи задоволені ви, брати? — спитав магістр.
Йому ствердно відповів гул голосів.
— За вашими відповідями, брате, ми бачимо, що ви справді належите до братства. Однак у нашій ложі ухвалений спеціальний ритуал. Чи готові ви до випробування?
— Готовий.
— Чи тверде у вас серце?
— Тверде.
— На доказ зробіть крок уперед.
Тієї ж миті Мак-Мурдо відчув тиск на очі та збагнув, що їх торкнулися два вістря. Здавалося, якщо він рушить уперед, то попрощається з очима. Однак він змусив себе зробити крок і враз перестав відчувати тиск. Знову почувся гомін схвалення.
— У нього тверде серце, — сказав голос. — Чи здатні ви терпіти біль?
— Не гірше за інших.
— Тоді спробуйте.
Мак-Мурдо ледь утримався від зойку: пекучий, болісний біль пронизав його руку. Він ледь не знепритомнів, але міцно стиснув кулаки й закусив губу, щоб стримати навіть найлегший стогін.
— Я міг би стерпіти й більше, — повідомив він.
Почулися захоплені голоси, чиїсь руки поплескали його по спині. Потім із посвяченого зняли каптур. Якийсь час Джек стояв без руху, мружачись від світла й намагаючись усміхнутися.
— Останнє слово, Мак-Мурдо, — зазначив Мак-Ґінті. — Ви вже присягнули зберігати таємницю й не порушувати вірності. Чи знаєте ви також, що кара за ламання присяги — раптова смерть?
— Авжеж.
— І ви будете коритися владі магістра за будь-яких обставин?
— Буду.
— Отже, від імені сто сорок першої ложі Вермісси даю вам повне право та привілеї братства. Поставте вино на стіл, брате Сканлен, і вип’ємо за здоров’я нашого гідного брата.
Мак-Мурдо принесли його піджак, але, перш ніж одягнути його, парубок зиркнув на свою праву руку. На передпліччі червоніло глибоке, випалене залізом тавро: коло, а в ньому трикутник. Двоє-троє його сусідів показали йому такі ж знаки.
— Нас усіх таврували, — сказав один із них, — але не всі так хоробро витерпіли це, як ви.
— О, дрібниці, — відповів Мак-Мурдо. Він зневажливо всміхнувся, хоча рука його палала.
Коли випили за нового члена ложі, почалося обговорення поточних справ. Мак-Мурдо нашорошив вуха.
— Першим пунктом у моєму списку, — заявив Мак-Ґін-ті, — зазначено читання листа магістра Віндла з Джилмер-тонської ложі номер двісті сорок дев’ять. Ось що він пише: ««Шановні джентльмени, необхідно завершити одну справу з Ендрю Ре з фірми «Ре і Стерміш», якій належать вугільні копальні неподалік. Ваша ложа зобов’язана нам допомогти: ви користувалися послугами двох наших братів минулої осені під час справи з одним полісменом. Якщо ви надішлете двох здібних людей, вони будуть підпорядковані скарбнику Гі/гінсу, адресу котрого ви знаєте. Він повідомить, де й коли діяти. Ваш Д. В. Віндл». Віндл ніколи не відмовлявся нам прислати одного-двох хлопців, — додав Мак-Ґінті, — і ми також не можемо йому відмовити.
Він окинув кімнату своїми тьмяними очима.
— Хто зголоситься добровільно на справу?
Багато хто підняв руку. Магістр подивився на них і схвально всміхнувся.
— Ви підходите, Тигре Кормак. Якщо будете діяти так само добре, як минулого разу, то будете не зайвим. Ви також, Вілсоне?
— Але я не маю револьвера, — сказав Вілсон, зовсім ще юнак.
— Ваше перша справа, чи не так? Що ж, треба й вам колись отримати хрещення кров’ю. Чудовий початок для вас. А револьвер, звісно, ви отримаєте, коли прийдете сюди в понеділок.
— А нагороду отримаємо?— спитав Кормак, кремезний смаглявий юнак із обвітреним обличчям. Тигр було, либонь, його прізвисько, що свідчило про особливу кровожерливість.
— Не турбуйтеся про це. У скриньці обов’язково знайдеться кілька срібняків для вас.
— А що зробив той чоловік? — поцікавився Вілсон.
— Вам краще не ставити такі запитання. Його засудили там, на місці. За що — не наша справа, маємо лише допомогти їм, як вони допомогли би нам. Наступного тижня до нас приїдуть два брати з Джилмертонської ложі, щоб попрацювати в наших краях.
— Хто саме?
— І такі запитання краще не ставити. Нічого не знаючи, ви нічого не зможете засвідчити, якщо дійде до допиту в полі-ційному відділку. Отже, не заподієте шкоди ні іншим, ні собі. Знаю одне: ці брати завдання виконують чисто.