— Я рідко ходжу в гості, брате Мак-Мурдо, адже клієнти забирають у мене занадто багато часу. Проте вирішив навідати вас.
— Я цим пишаюся, — відповів Мак-Мурдо й підвівся, щоб дістати пляшку віскі з буфета. — Не чекав такої честі.
— Ну, як рука?
Мак-Мурдо скривився.
— Дається взнаки, але нічого: варто перетерпіти.
— Авжеж, — підтвердив Мак-Ґінті, — варто для людей, відданих ложі та готових працювати для неї. Про що ви балакали з братом Морісом на Млиновому пагорбі?
Запитання пролунало несподівано, але у Мак-Мурдо була напоготові відповідь.
— Морріс — хороший хлопець. Йому здалося, що я в скруті, і, бажаючи мені допомогти, він запропонував мені місце у своїй крамниці.
— І ви відмовилися?
— Ну, звісно. Я можу, не виходячи з кімнати, отримати за чотири години більше, ніж він дав би мені за місяць.
— Це правда. Але на вашому місці я не став би часто зустрічатися з Морісом.
— Чому?
— Бо я раджу це вам. Для всіх виявилося б цілком достатньо мого слова.
— Можливо, але не для мене, — сміливо заперечив Мак-Мурдо.
Очі смаглявого велетня гнівно спалахнули, проте наступної миті вираз його обличчя змінився, і він гомерично зареготав нещирим сміхом.
— Я завжди казав, що ви крапчаста карта в грі. Ну, якщо вам потрібні пояснення, будь ласка, я їх вам дам. Хіба Морріс не відгукувався погано про ложу?
— Ні.
— А про мене?
— Також ні.
— Отже, він вам просто не довіряє. У душі ж він невірний брат. Ми це знаємо й чекаємо тільки нагоди покарати його. У нашому загоні немає місця для паршивої вівці. А якщо будете обійматися з невірним чоловіком, підозра в невірності впаде й на вас. Зрозуміли?
— Я не можу заприязнитися з ним, бо цей чоловік мені не подобається, — відповів Мак-Мурдо. — Що ж до моєї невірності, то якби про неї згадали не ви, а хтось інший, йому б не довелося промовити наступну фразу.
— Гаразд, сказано досить, — зауважив Мак-Ґінті. — Я прийшов, аби вчасно попередити вас, що й зробив.
— Але як ви дізналися про моє побачення з Морісом?
Мак-Ґінті засміявся.
— Я вимушений знати все, що відбувається в місті, — сказав він, — і раджу пам’ятати, що я знаю все. Ну, мені час, лише додам, що...
Але він не встиг закінчити прощальну фразу, як відчинилися двері, й насторожені обличчя трьох полісменів зазирнули всередину. Мак-Мурдо схопився й дістав револьвер, проте відразу ж сховав його до кишені, побачивши спрямовані на себе стволи гвинтівок. Четвертий чоловік, також в однострої, увійшов до покою, і Мак-Мурдо впізнав у ньому капітана Мервіна з Чикаґо. Капітан підійшов ближче та похитав головою.
— Я так і думав, що нам іще доведеться зустрітися. Одягайтеся й ходімо.
— Вам доведеться за це відповісти! — прогримів Мак-Ґін-ті. — Як ви можете вдиратися в приватну оселю й ображати порядних людей?
— Це вас не стосується, раднику, — відповів Мервін. — Ми прийшли не за вами, а ось за цим юнаком, і ви зобов’язані допомагати поліції виконувати її обов’язок.
— Він мій приятель, і я відповідаю за нього.
— Дивіться, містере Мак-Ґінті, щоб вам не довелося відповідати за власні справи. Ну, а цей Мак-Мурдо був негідником ще до приїзду в Верміссу, негідником він залишився й досі... Ну ж бо, подайте сюди револьвер, чоловіче.
— Ось він, — із холодним серцем відрубав Мак-Мурдо. — Якби ми були з вами віч-на-віч, капітане Мервін, ви б розмовляли інакше.
— Де ордер про арешт? — поцікавився Мак-Ґінті. — Правду кажу, поки в поліції служать такі джентльмени, як ви, у Вер-міссі все буде зле. Ви нас образили та відповісте за це.
— Ви виконуйте ваш обов’язок, як ви його розумієте, раднику, — не злякався Мервін, — а ми виконуватимемо свій.
— У чому ж мене звинувачують? — спитав Мак-Мурдо.
— У тому, що ви брали участь у нападі на редактора Стейн-джера в приміщенні «Вісника». Можете радіти, що вас не звинувачують у вбивстві.
Мак-Ґінті брутально зареготав.
— Якщо справа в цьому, то раджу вам облишити його: Мак-Мурдо був у Будинку спілки та до півночі грав у покер. Дванадцять свідків підтвердять мої слова.
— Усе з’ясується на суді. А наразі ходімо, Мак-Мурдо. Відійдіть, містере Мак-Ґінті, убік: під час виконання своїх службових обов’язків я опору не дозволю.
У голосі капітана прозвучала така рішучість, що Мак-Мурдо та Мак-Ґінті залишалося лише скоритися. На прощання магістр устиг шепнути кілька слів арештанту.