— Можете взяти із собою Мандерса та Рейлі. Їх уже попередили. Поки ми не розберемося з Честером Вілкоксом, не матимемо спокою, а якщо вам удасться вбити його, то заслужите подяку всіх лож долини.
— Докладу всіх зусиль. Хто він і де його шукати?
Мак-Ґінті вийняв із рота наполовину зжовану сигару і, пояснюючи, став водночас накидати грубий план на аркуші з нотатника.
— Він міцний горішок. Поліційний сержант, тертий калач, і старих рубців на ньому не злічити. Ми двічі намагалися його вбити, але невдало. Останнього разу ми втратили Джима Кар-навея. Тепер спробуйте ви. Ось будинок, бачите, він самотньо стоїть біля дороги на Залізний Дайк. Тож галасу ніхто не почує, хіба випадкові перехожі. Вдень не варто й пробувати. Вілкокс завжди носить при собі зброю і стріляє влучно. Тому головне — заскочити його вночі, зненацька. У будинку, крім нього, живуть троє дітей, дружина та служниця. Якщо будете забагато сперечатися, справі кінець. Гадаю, найкраще буде підкласти вибухівку під вхідні двері та підірвати...
— А що зробив цей чоловік?
— Хіба я не сказав вам, що він застрелив Джима Карнавея?
— А чому застрелив?
— Вам що до цього? Карнавей вештався навколо його будинку, і той його застрелив. Цього достатньо для мене та вас.
— Там дві жінки й діти. Їх також треба знищити?
— Необхідно, інакше не зможете дістатися до нього.
— Але вони ж нікого не застрелили.
— Що за балачки? Ви що, відмовляєтеся від доручення?
— Ні, раднику! Хіба я колись давав привід думати, що схильний до непокори? Розумне доручення чи ні, це вам вирішувати.
— Отже, ви готові все виконати?
— Звісно.
— Коли?
— Ну, зо дві ночі мені потрібні, щоб розвідати місцевість, оглянути будинок і скласти план. А на третю ніч...
— Дуже добре, — втішився Мак-Ґінті, тиснучи Джекові руку. — Дійте. Це буде хороший день для нас, коли повідомите, що справу зроблено. Після такого удару вони всі впадуть на коліна.
Будинок Честера Вілкокса стояв самотньо миль за п’ять від Вермісси. Наступної ночі Мак-Мурдо подався на розвідку та повернувся, коли вже розвидніло. Вдень він обговорив план із двома своїми підлеглими, Мандерсом і Рейлі. Це були зовсім молоді хлопці, котрі говорили про майбутнє вбивство, наче йшлося про лови на оленя. Мак-Мурдо ще раз сходив на розвідку. Третьої ночі всі троє зустрілися за містом. Крім зброї, у них була з собою й вибухівка, якою вони поживилися на каменоломнях. Десь близько другої ночі Прибирачі дісталися місця призначення. Дув різкий вітер, і хмари з невеликими прогалинами хутко мчали небом. Мак-Мурдо та його спільники підкралися до будинку безшелесно. Усередині оселі, як і навколо, панувала повна тиша, яку порушував лише свист вітру в деревах. Мак-Мурдо обережно підклав лантух із вибухівкою під поріг будинку, прикріпив ґніт і підпалив його. Прибирачі відбігли на безпечну відстань і сховалися в канаві. Маленький вогник побіг мотузкою, дістався до вибухівки, після чого приголомшливий вибух здійняв у повітря приречену споруду. Завдання було виконане.
Однак уранці з’ясувалося, що операція Мак-Мурдо, так добре продумана та виконана, провалилася. Вілкокс виявився занадто завбачливим. Чи то доля багатьох інших жертв, чи якесь передчуття змусили його якраз напередодні перебратися з сім’єю в інше, безпечніше житло... Вибух зруйнував порожній будинок.
— Байдуже, — сказав Мак-Мурдо, — він моя жертва, і я дістануся до нього, хоч би й мені довелося чекати цілий рік.
Збори ложі висловили Мак-Мурдо довіру. А через кілька тижнів газети повідомили, що Вілкокса застрелили із засідки.
Ось такими були «подвиги» Прибирачів, котрі перетворили долину Вермісси на Долину страху. У старих часописах можна прочитати й про те, як двох полісменів, Іванса і Ґента, застрелили, коли ті намагалися заарештувати двох Прибирачів; як застрелили місіс Лербі, котра сиділа біля ложа свого чоловіка, мало не до смерті побитого за наказом Мак-Ґінті; як спершу вбили старшого Дженкінса, а потім і його брата; як понівечили Джеймса Мердока; як підірвали будинок Степ-гауза, винищивши цілу сім’ю; як жорстока смерть спіткала Стендалса — і все це упродовж однієї зими.
Ця страшна зима закінчилася, але весна, яка знімає кайдани з природи, не принесла полегшення жителям Долини страху.
Розділ 6. Небезпека
До весни Мак-Мурдо вже отримав чин диякона братства й став однією з чільних постатей у раді ложі. Його думкою цікавилися, його допомоги просили чи не в кожній новій справі.
Але що популярнішим ставав він серед Прибирачів, тим похмурішими були погляди містян, коли він проходив вулицями Вермісси. Чаша їхнього терпіння, здавалося, переповнилася, і страх поступово змінювався відчаєм. До ложі долинали чутки про таємні збори в редакції «Вісника», про те, що жителі вирішили створити загін самооборони та запасаються зброєю. Однак Мак-Ґінті та його посіпаки всього цього не боялися. В їхніх рядах налічувалося достатньо людей, пов’язаних круговою порукою, щоб бити на сполох через заляканих до смерті містян. Усе зведеться, як і досі, до порожніх балачок і, можливо, до кількох безрезультатних арештів.