— Як гадаєте, багато він знає? — тривожно спитав Мак-Ґінті.
Мак-Мурдо стенув плечима.
— Він прожив тут достатньо довго, принаймні тижнів із шість. Грішми його, вочевидь, забезпечили вдосталь, а з їхньою допомогою, самі розумієте, можна домогтися багато.
— У ложі немає зрадників, — із жаром кинув Мак-Ґінті. — Всі її члени надійні, як криця. Хоча, втім, є й цей негідник Морріс... Якщо вже хтось і видасть нас, то це він. Я не проти сьогодні ж послати до нього кількох хлопців, аби вони вибили з нього щиросерде зізнання.
— Може, це й розумно, — погодився Мак-Мурдо. — Але, зізнаюся, я симпатизую Моррісу, тож мені буде шкода, якщо з ним щось станеться. Він кілька разів розмовляв зі мною про справи ложі. Можливо, вони й видаються йому іншими, ніж нам із вами, але я все ж упевнений, що він не зрадник.
— Я все ж займуся цим негідником, — наполягав Мак-Ґін-ті. — Я стежив за ним цілий рік...
— Робіть, як знаєте, — відсторонився Мак-Мурдо. — Тільки це доведеться відкласти до завтра: сьогодні в нас є важливіші справи. До того ж, поки ми не покінчимо з цим Едвардсом, треба уникати будь-якого галасу.
— І це правда, — погодився Мак-Ґінті. — Ми від самого Бирді Едвардса дізнаємося, хто був його інформатором, хоча б для цього довелося вирізати йому серце. Послухайте, Джеку, а він не відчув пастки?
Мак-Мурдо засміявся.
— Ну, ні! Я добряче зацікавив цього гончака! Гадаю, він був би навіть готовий прийти на збори ложі, аби отримати потрібний матеріал. І до того ж, — тут Мак-Мурдо з усмішкою вийняв із кишені стосик банкнот, — я отримав гроші наперед... Правда, він обіцяв мені ще стільки ж, коли отримає документи. Але й цього досить. Він прийде, раднику. Не пропадати ж грошикам!
— До речі, про які документи мова?
— Немає ніяких документів. Але я наплів йому сім мішків гречаної вовни про постанови, книги, правила та ритуали братства. Він сподівається дізнатися все без винятку, перш ніж покине мій будинок.
— Він не дуже далекий від істини, — похмуро сказав Мак-Ґінті. — А чи не спитав він, чому ви не принесли документи з собою?
— Аякже, питав. Але не можу ж я тягати їх із собою, коли мене й так підозрюють — і та, й інша сторона, і ще сьогодні капітан Мервін підходив до мене на станції...
— Авжеж, я чув, — підтвердив Мак-Ґінті. — Боюся, вся важкість цієї справи ляже на ваші плечі, Мак-Мурдо. Звісно, ми можемо потім кинути тіло в стару штольню, але ж ніяк не заперечити той факт, що Едвардс жив у Латці Гобсона й що ви сьогодні туди їздили.
Мак-Мурдо стенув плечима.
— Якщо будемо діяти розумно, вбивства не доведуть. За моїм будинком не стежать, і жодна жива душа не знатиме, що він приходив туди. Головне, раднику, поясніть хлопцям подробиці плану. Ви всі прийдете заздалегідь. Він з’явиться о десятій і тричі постукає. Я впущу його та замкну двері. Тоді він наш.
— Легко й просто.
— Атож, але наступний крок вимагає обачності. Бирді Едвардс не слабкодух і добре озброєний. Правда, я одурив його, але він буде, звісно, насторожі. Подумайте, я введу його в кімнату, яка має бути порожньою, а в ній — семеро людей! Стрілянини не уникнути.
— Певна річ.
— Боюся, щоб галас не привернув до нас всю округу.
— Маєте рацію, Мак-Мурдо. Що пропонуєте?
— А ось що. Ви всі зберетеся у великій кімнаті. Я відчиню йому двері, заведу в маленьку кімнату, а сам піду нібито за документами. Це дасть мені можливість вас попередити. Потім повернуся з якимись фальшивими папірцями, він візьме їх у руки, я наскочу на нього й відберу револьвер. Як тільки почуєте мій голос, накидайтеся щодуху. Чим швидше ви прибудете, тим краще. Він не слабший за мене, і, можливо, мені з ним не впоратися. Звісно, поки ви не наблизитеся, я його зі своїх рук не випущу.
— Гарний план. Ложа буде вам зобов’язана.
— Ну, раднику, я ще недалеко відійшов від новачка, — сказав Мак-Мурдо, але з його обличчя було видно, що комплімент йому сподобався.
Повернувшись додому, Мак-Мурдо вичистив, змастив і зарядив свій револьвер. Потім уважно оглянув кімнату, яка мала стати пасткою. Це було продовгувате приміщення з громіздкою грубкою в кутку. Посередині стояв невеликий стіл. Три стіни були з вікнами без віконниць. Мак-Мурдо уважно оглянув рами. Утім, будинок так далеко відстояв від дороги, що цілісність рам істотного значення не мала.
Коли прийшов Сканлен, Мак-Мурдо розповів йому про плани. Хоча Мік Сканлен уже давно був членом ложі, але боягузтво заважало йому брати діяльну участь у кривавих справах Прибирачів або повстати проти них.
— На вашому місці, Сканлене, — сказав Мак-Мурдо, — я б забрався звідси сьогодні ж увечері.