Джинні похитала головою.
— Наразі все зрозуміло.
— Добре. Ти лежиш посеред дороги в калюжі крові. Недалеко у яру горить авто. Ми з Едом — в укритті. В Еда — автоматична гвинтівка. З'являється броньовик і зупиняється, — Морґан погасив цигарку. — І тут починається царина здогадів. Може, доведеться імпровізувати. Неможливо передбачити, що саме водій з охоронцем робитимуть, коли побачать Джинні посеред дороги. Розраховувати можна тільки на одне: вони точно не переїдуть її, а зупиняться. Може, обидва вийдуть із машини, але я так не думаю. Гадаю, до Джинні піде охоронець, а водій лишиться в броньовику. Коли охоронець опиниться за кілька футів від Джинні, я вийду зі сховку. Ед із гвинтівкою прикриватиме мене. Коли охоронець нахилиться над Джинні, я підійду до вікна броньовика з боку водія і тицьну пістолет шоферу в обличчя. Джинні спрямує пістолет в обличчя охоронця.
Запала тиша. Усі четверо дивилися на Морґана.
— Що трапиться далі, вгадати неможливо, — продовжив Френк. — Вони можуть здатися, а можуть і пручатися. Маємо бути готові до всіляких клопотів. Якщо охоронець чинитиме опір, Ед поранить його в плече. Я вчиню так само з водієм. Орієнтуватимемося відповідно до ситуації. Що б не трапилося, я маю не дозволити водієві натиснути на кнопки. Це не складно. Головне, щоб ніхто з вас раптом не втратив голови, — він зиркнув на Блека: — Якщо доведеться стріляти, пам'ятай: відстань усього двадцять футів. У тебе є гвинтівка, а той тип — величезний, як гора. Стріляй швидко і точно.
— Я впораюся, — сказав Ед, намагаючись не дивитися на боса.
— Добре, — продовжив Морґан. — Охоронця з водієм знешкоджено. Я свищу Кітсонові, — він перевів погляд на Апекса: — Ти стоятимеш за п'ятсот ярдів далі по дорозі. Уважно чекай на свисток. Щойно почуєш його, негайно їдь.
Кітсон кивнув. Його дихання ставало важким, і повітря почало ривками виходити з поламаного носа.
— Відтоді мусимо працювати швидко, — сказав Морґан. — «Б'юік» приїде й розвернеться, тож задня частина фургона буде саме навпроти броньовика. Я заведу панцерник по трапу всередину. Джинні, ти маєш переодягнутися. Ед забере ломи й гвинтівку і покладе їх у фургон, а тоді приєднається до мене в броньовику. Джинні з Кітсоном сядуть у «б'юік». Кітсон розверне машину з фургоном — і ми швидко поїдемо за Джипо, який уже йтиме нам назустріч. Він також сяде у панцерник. Отже, Алекс і Джинні в «б'юіку», броньовик — у фургоні, а ми троє — в кабіні броньовика, щоб нас не було видно. Маємо якомога швидше дістатися до автостради, але Кітсону ризикувати не можна. Якщо пощастить, будемо на автостраді за п'ятнадцять хвилин. За цей час Агентство вже зрозуміє, що броньовик зник з ефіру. Можливо, вони подумають, що зламалася рація, а тому зв'яжуться з дослідницькою станцією. На мою думку, ми маємо близько півгодини, перш ніж мотузок порветься й кулька злетить. Щойно опинимося на автостраді, Кітсон має їхати зі швидкістю тридцять миль на годину, не більше. До того часу рух на дорозі вже буде жвавим, тож ніхто не запідозрить молоду пару з фургоном, яка, вочевидь, їде у відпустку. Тепер запитання є?
Кітсон стиснув кулаки й запитав:
— А що з водієм і охоронцем? Ми залишимо їх у «пляшковому горлі» чи щось зробимо?
Морґан роздратовано провів пальцями по волоссю.
— Не суши собі над цим мізків. Ми з Едом про них подбаємо.
Кітсон спітнів, усвідомивши: вони мають намір убити тих двох.
— Вони ж побачать фургон, — хрипко сказав Алекс. — І зможуть описати і його, і нас разом з ним.
— Викинь із голови, — байдуже мовив Морґан. — Це ж ми подбаємо про них, а не ти. Тож чого тобі пнутися? Ми з Едом владнаємо справу.
Кітсон поглянув на Джинні. Заціпенілий вираз на її обличчі його не втішив. Щось глибоко всередині підштовхувало юнака відступитися — як не крути, а це закінчиться убивством! Навіть сліпець би це побачив — вони не залишать водія з охоронцем живими.
Морґан мовив:
— Ну, якщо питань більше немає, я продовжу.
Джипо нервово втрутився:
— Френку, мене це хвилює, тож я хочу знати напевно. Як ти збираєшся впоратися з охоронцем і водієм? Як можеш бути впевненим, що вони не передадуть наших описів копам?
Очі Морґана враз стали похмурими, а обличчя — суворим.
— Тобі що, намалювати все схематично? — гарикнув він. — Як я можу подбати про них? Слухайте-но, ви обидва підтримали цю справу. Я попереджав: якщо облажаємося, опинимося на електричному стільці. Казав вам подумати, перш ніж голосувати. Та ви однаково висловилися «за». Тож годі мені втирати все це лайно про те, як нам змусити їх замовкнути! Ви й самі чудово знаєте, як ми це зробимо! Я ж не прошу вас братися за це. Ми з Едом владнаємо справу. Але якщо ви гадаєте, що можете зараз дати задній хід, то глибоко помиляєтеся! Ми всі в одній упряжці. Я не маю наміру завалити справу тільки через те, що ви двоє враз відчули себе порядними! Вам ясно?
Джипо зглитнув. Безжальний блиск Морґанових очей налякав його. Саме тоді він і збагнув: бос не вагаючись підстрелить його, якщо він і далі протестуватиме.
— Гаразд, — тихо відказав Джипо. — Бос ти, Френку.
— Ну звісно, що я бос, — сказав Морґан, тоді повернувся й глянув у вічі Кітсону. — А ти що скажеш?
Кітсон боявся не Морґана, а Джинні. Якщо їй вистачить мужності пройти через це, то і йому також.
— Я просто запитав, — Кітсон відповів на Морґанів погляд. — Хіба це заборонено?
— Добре, — Морґан трохи розслабився. — Відповідь ти отримав. Тепер я можу продовжувати, чи ви двоє ще хочете згайнувати трохи часу?
— Уперед, — відказав Алекс. Його обличчя аж пашіло.
— Опинившись на дорозі, — продовжив Морґан, — рушаємо до Фовн-Лейка. Там є великий табір для фургонів, тож там і зупинимося. Загубимося серед двохсот інших фургонів. До Фовн-Лейка потрібно дістатися до обіду. Навколо озера є хижки. Кітсон одну з них найме, — голос Морґана був різким і лютим. Він поглянув на юнака: — Припаркуєте трейлер біля хижки. Ви з Джинні маєте поводитися як пара, у якої медовий місяць. Ви рибалитимете, плаватимете й насолоджуватиметеся життям. Доки ви створюватимете цю ілюзію, Джипо, Ед і я будемо марудитися з броньовиком.
— Заради бога! — роздратовано вигукнув Блек. — Цьому ледарю точно дістанеться найлегша частина справи!
Кітсон підвівся й стиснув кулаки. Його обличчя почервоніло від люті.
Морґан зірвався на Блека:
— Заглохни, зрозумів? — гнів у голосі боса змусив Алекса зупинитися. — Еде, слухай сюди. Ми — одна команда. Кітсону випала частина з медовим місяцем, бо він кермує машиною краще за всіх нас. Або ти припиниш брати його на кпини, або ми з тобою серйозно поговоримо. Мене вже нудить від вашого ниття. Тільки Джинні тримає рот на замку. Якщо ми хочемо впоратися з цією справою, мусимо діяти разом. Запам'ятай це і стули пельку!
Ед знизав плечима:
— Добре, добре. Хіба вже й слова сказати не можна?
Морґан довго дивився на нього, аж доки Блек не відвів погляду, а тоді мовив:
— Коли трейлер припаркується, Джипо починає свою роботу. Буде нелегко. У фургоні гаряче й мало місця, але тобі доведеться з цим змиритися, Джипо. Ми з Едом лишимося в кабіні броньовика, щоб тобі не заважати. Якщо знадобиться допомога, ми зробимо все, що нам до снаги. Звісно, буде непереливки, адже доведеться сидіти у фургоні допізна. Коли стемніє, будемо переходити на ніч до хижки, але повертатимемся у машину на світанку. Не можна ризикувати, щоб нас хтось помітив. Мусимо бути обережними. Можливо, доведеться ще кудись поїхати, якщо, на думку Джипо, знадобиться більше часу. Якщо так, то поїдемо в гори, але я б цього не хотів. Боюся, що «б'юік» не витягне такого вантажу, а якщо застрягнемо, то матимемо ідіотський вигляд, — він поглянув на Джипо. — Запитання є?