КОРОЛІВСЬКА ПРИМУЛА
У двері наче вдарила блискавка. Вони з тріском відчинилися, і на порозі став молодий спеціаліст Антон Чумаченко. Він працював у науково-дослідному інституті лише четвертий день і тому відзначався скромністю. І раптом таке віроломство!
— Усі на вулицю. Зараз... зараз буде землетрус!— важко дихаючи, притулився Чумаченко до стіни.
— Що?— видовжилися шиї у присутніх.
— Землетрус!— надтріснутим голосом повторив Антон.— Негайно залишайте приміщення! Через хвилину, може, буде пізно...
— Рятуйте! — зірвалася з місця Віра Олександрівна і кинулася до відчиненого вікна.
— Куди? — перепинив її Іван Холодар.— Восьмий поверх!
Ігор Швидун, який завжди пропускав перед собою завідуючого відділом Максима Прокоповича, цього разу хокейним прийомом відштовхнув його від дверей і перший вискочив у коридор.
— Швабрюка розбудіть!— гукали з сусіднього відділу.
— Чоловіки, пропустіть спершу дам!— благали жінки, але сильної статі у кімнаті вже не було.
— Сейф! Сейф захопіть!— наказував десь аж із сходів Максим Прокопович.
Між шостим і п'ятим поверхами у ліфті, розрахованому на чотирьох, застряло дванадцять душ.
— Ліфтера!— скандували вони.
— Не на вулиці, беріть на півтона нижче!— зауважували їм співробітники, які пробігали мимо.
Тільки Валентин Федорович Сіпало, який очолював культмасовий сектор, зупинився і переписав прізвища усіх, хто був у ліфті.
— Гм! А казали, в інституті сильних голосів немає!
Завтра о шостій вечора — усі на репетицію хору!— Сіпало сховав записника і подріботів униз.
А навколо інституту вже стояли шафи, столи, сейфи... З кабінету директора встигли винести навіть опудало сови. Заступник директора Вадим Адамович Подушечка з відомих тільки йому міркувань захопив з собою крісло.
Усі приготувалися до підземного поштовху, але землетрусу не було.
— Хто мене розбудив?— почав уточнювати Швабрюк.
— Хто посіяв паніку?— загули співробітники.
— Чумаченко!— простогнала Віра Олександрівна, яка кілька разів непритомніла.
— Звідки дані про землетрус?— оточили Чумаченька працівники інституту.
— У приймальні директора... королівська примула на підвіконні зацвіла,— затремтів голос новоспеченого спеціаліста.
— І все?!— вибухнули науковці.
— А ви хіба не знаєте, що вона цвіте тільки перед землетрусом?— здивувався Чумаченко.
— Тьху! Молоде-зелене!— сплюнув Швабрюк.— Примула розцвіла, бо завтра наш директор з відпустки повертається. Отож, готуйся. Як колезі раджу: без валідолу до нього не заходь...
— Бо він у нас... Та куди тому землетрусові,— витираючи лоба, додав Максим Прокопович.
Петро Ребро
ПІСЛЯ ВЕСІЛЛЯ
Петро Ребро
ІДЕАЛЬНА ПАРОЧКА