— І на кладовище поїдеш?— запитала дружина, перегортаючи на тахті чергову сторінку «Сестри Керрі».
— Що я, дурисвіт?— обурився Шипак.— Чорта лисого я їм поїду. Скажу, ніби смерть Квасольняка так уразила мене, що зовсім захворів. Можемо, якщо вирвешся трохи раніше, у Гідропарк поїхати, шашличками поласувати.
— А чому б ні,— сказала дружина.— Поїдемо.
Шефиня на пенсію збирається, то мені тепер начхати на неї, У двері подзвонили.
Шипак відчинив.
На порозі стояв неголений тип у засмальцьованому піджаку й картузі з напіводірваним козирком.
— Шипак?— сказав він.
— Шипак,— підтвердив Шипак.
— Я від Графа,— сказав тип.
— Від якого графа?— здивувався Шипак.
— То ти не в курсі?— сказав тип.— Від Ігоря вашого.
— А-а,— сказав Шипак.— Ну, як він там?
— Ще рік санаторію,— сказав тип.— Ми разом сиділи, я от звільнився, так він просив, щоб ви дали мені двісті карбованців. На сотню вдягнуся, а сотню йому переправлю.
— Як переправите?— поцікавився Шипак.
— Знаємо, як,— сказав тип.— Ну, даєш?
— Зараз, зараз, почекайте трохи,— Шипак обережно причинив двері й пішов до дружини.
— Хто це?— запитала вона.
— Від Графа... тьху, тобто від Ігорка, двісті карбованців вимагає.
— Бідний Ігорьок,— зітхнула дружина.— Довели хлопчика у тій школі. А ще кажуть, суспільство виховує дітей. Дуже вони йому потрібні, тому суспільству!
— То як бути?— сказав Шипак.— Там чекають. Дамо?
— Як же не дати,— сказала дружина.— Дамо, звичайно. Рідна кров усе ж таки...
Дмитро Черевичний
ПРИЇЖДЖАЙТЕ В КРИМ
Я в Криму збираю сміх
Не для себе, а для всіх.
Крим веселий, гомінкий,
Крим не для похмурих.
Не сміються у Криму,
Може, тільки кури.
Тут і гори, море й пляж,
Процедури і масаж,
Сонце вищого гатунку.
Дикуни є і дикунки,
І тюлені, і моржі —
Доморощені й чужі.
Скільки їде в Крим народу —
І чорняві, й русі,
Бородаті, безбороді.
Вусані, безвусі...
Колись їхав в Крим по сіль
Лиш чумак, бувало,
Тепер їдуть звідусіль.
Хто за чим попало.
Сунуть піші і «моторні»,
Сюди — білі, звідси — чорні,
Їдуть пишні і нарядні,
Санаторні і відрядні.
Ці останні дуже радо
Мчать на різні там наради —
І великі, і малі,
Як у вирій журавлі.
Поспішають на сезон,
Коли сонце смажить.
В цьому також є резон,
Рацзерно, як кажуть.
Мабуть, сонця благодать,
Пляжна обстановка
Всі проблеми розв'язать
Помагають ловко.
Дискутують — валить дим,
Облізають спини...
Але це ще ні, не Крим,
Навіть не пів-Криму.
Крим — не тільки пляжний рай,
Моря даль чаїна.
Це — і пишний коррвай
Півдня України.
Крим — здоров'я, й диво-сад,
І троянд розливи,
І достиглий виноград,
Хлібородні ниви.
Крим — і хімія, й руда,
Й трударі-герої.
Крим — і пісня молода
Слави трудової.
Крим — букет найкращих вин.
Не земля — а казка!..
Приїжджайте в Крим і ви,
Просимо, будь ласка.
На подвір'ї
У господі гамір, рев
Зрання і допізна.
Всі кричать: — Ти наш орел! —
Прославляють Півня!
Він же, стрибнувши на тин,
Грізний, мов шуліка,
Уже декілька хвилин
Дзвінко кукуріка!
Хвалить Качур і качки —
Їх не зупинити:
— І сьогодні, й на віки
Півень знаменитий!—
Геніальним нарекли
Крикуна гусята,
Захурчали, загули
Разом поросята!
Що вже велетень — Індик,
Сам себе величить,
А зчинив довкола крик,
Півню славу зичить!
Хвалить Курка — то своя,
Дивуватись марно!
Але чути й Солов'я:
Розспівався гарно!
— Не кричіть до хрипоти! —
Грак гукнув із гілки,—
Не сягнути висоти
Півневі, і тільки!
Припиніть безглуздий рев,
Не марнуйте сили.
Бо ваш Півень — не орел,
Як би не хвалили!