ТАМАРА ЖУРБА
Все можливе. Хоч руба, та щиро
Я скажу, осяваючи даль:
Делікатна це штука — сокира!
Що там скрипка, трембіта, рояль?..
Коли стукіт од лісу долине
Симфонічним акордом «бабах!» —
То немовби мою серцевину
Геть пронизує Моцарт чи Бах.
Ремесло це вивчала півроку,
І з недавніх часів — будь здоров! —
Я сама уже можу, нівроку,
Нарубати в поезії дров.
Богдан Верес
НАТХНЕННЕ ТОРКАННЯ
Бах Іоганп торка орган.
ОЛЕСЬ ДОРІЧЕНКО
Бах Іоганн торка орган.
Джигарханян торка екран.
Блохін торка футбольний м'яч.
Торка нову поему Драч,
Їй-право, доля не гірка
в того, хто знає, що торка.
А я... (скажіть, хіба я гірш?)
сів і торкнув про Баха вірш.
І тут, як смерч, влітає Бах
і кулаком об стіл — бабах...
«Отак писати?! Щоб ти скис!
Я геній людства чи харциз,
щоб так паплюжити мене?..»
Я бачу: зараз як торкне...
А звідкись крик: «Дебют! Дебют!
Уперше Доріченка б'ють!»
Я — ноги в руки і — в світи...
Не можу сам себе знайти.
Дрижить моя легка рука —
не знає й досі, що торка...
Богдан Верес
ГОРЛАСТИЙ ДАР
Я схаменувся — ще почують люди
і полетять гіркі слова огуди:
— Чого б то він, мовчун, та
розкричавсь? —
Але так гучно жив навколо час,
що я махнув на вигуки рукою,
і, втішений рішучістю такою,
полинув голос — лунко, ніби грім.
І був той голос голосом моїм.
ВІТАЛІЙ БЕРЕЗІНСЬКИЙ
Полинув регіт — лунко, ніби грім...
І я замовк над витвором своїм,
бо що мій крик у гуркоті огуди —
коли над віршем так сміються люди?
В горлянці дерло — всмак не накричавсь.
Але так гучно жив навколо час,
що на огуду я махнув рукою
і, втішений рішучістю такою,
знов загорлав, неначе на пожар...
І був той крик — мій поетичний дар.
Петро Гаєнко
НА ВЕРБЛЮДІ - НА ПАРНАС
Жаль, з Монголії верблюда
я з собою не привіз.
Я нав'ючив би на нього
все, що придбано в житті,—
всі турботи, всі тривоги,
всі шляхи свої круті.
АНАТОЛІЙ БОРТНЯК
Поетична в'ється траса,
даленіє навмання...
Кожен мріє про Пегаса,
про крилатого коня.
Старомодні, дивні люди
З допотопної доби...
А мені б оце верблюда —
голий хвіст та два горби.
Я б нав'ючив на рудого
все, що маю, що запас,
вранці б вивів на дорогу
і — подався на Парнас!
Олесь Жолдак
З НОВИХ ВИБРИКІВ ПЕГАСА
Ой що ж то за шум учинився,
Що комар та й на мусі оженився.
У попа була собака...
(З народного)
МИКОЛА БАЖАН
Звитяжно той офірував комар,
Аби узяти за другиню муху,
Спотужити її, нечепуруху,
У любощах, як лицар і моцар.
Давно на неї спозирав з-за хмар,
На дубі хтів підстерегти, брикуху,
В годину перелюбства і причар
Од неї не лишить пера і пуху!
Було нелегко муху побороть
Як вікопомна повіда цидула,
Усе ж ненатлу упокорив плоть.
Жаждиво возз'єднались їх тіла.
Та нагло шура-бура загула
І комара-нетягу з дуба здула...
ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Болить мене за газду комара,
Що оженивсь на мусі-цокотусі,
Піддавшися принадливій спокусі,
Вчинив те кровоміство не з добра.
Тому і пнесь правиця до пера,
Абп прокльон звістити потягусі.
Дзижчить мені, плюгавиця, у вусі,
Бере і досі гіркота й жура.