К е р. Так, хочу підкреслити, що не слід забувати про добрий психологічний мікроклімат, що панує, але нові снігозбирачі ПХУ-18 ТПРУ сприяли успіхові, що дуже важливо.
К о р. І, звичайно, хто добре працює, той добре відпочиває, чи не так?
К е р. Так, хочу підкреслити, що хто добре працює, той добре відпочиває, що дуже важливо, бо хто погано працює, той просто відпочиває, а хто відпочиває, той просто не працює, а хто...
К о р. Бажаю нових успіхів!
К е р. Нема за щоі
СНІГОВА ФАНТАЗІЯ
Нарис
Сьогодні мій глибокий ранковий сон порушив дзвінок з редакції:
— З першим снігом вас, дорогий Мішелю Лукичу! Чекаємо на добірне слово з цього приводу!
Добірне слово... О, як не просто виплекати його у голові і висипати звідти на папір!
Перший сніг, перші думки... Виглядаю у вікно, і чудернацький білий сфінкс постає перед моїм зором. Гра фантазії — то мій бідолашний автомобіль під снігом. І ось уже виліплюється не міф, а реальна проблема: хіба не можна проектувати будинки з підземними гаражами? Адже не на Трінідаді і Тобаго живемо, де, між іншим, я загоряв і купався взимку у виснажливій турподорожі.
Але не особисте навіває мені перший сніг, а загальнолюдське, що випливає з особистого так само, як особисте випливає із загальнолюдського і навпаки. Я міг би пригадати африканські савани, де загоряв інтуристом і де всі ходять без штанів, бо про сніг там навіть не чували. Я міг би розповісти про Гаваї, де жиріють мільйонери, а я спостерігав з вікна готелю за бездомними на пляжах. Я міг би повідати про середземноморське узбережжя, де парився на якомусь безглуздому симпозіумі, а думками линув у рідні простори, до снігових баб. Ні! Не буду переповідати про все оте лаковане, тлінне, несправжнє...
А згадаю підсліпувату хатинку під снігом, звідки я випурхнув босоногим пташеням в орлиний лет, щоб уславити своє чорноземне коріння — основу всього сущого. Місто й досі осоружне мені з усіма отими інститутами, туалетами, тротуарами, будуарами, гарнітурами, кулуарами, партитурами, процедурами.
Пам'ятаю, так само сіявся перший сніг, а я завітав у рідне село, пожбурив шапку-соболівку, став на коліна й мовив: «Спасибі тобі, плідна рілля, що виродила мене такого!» Тоді я застудив голову, і мій дядько Онисько — комірник, ліплячи компреса на моє розпечене чоло, казав: «Сій, небоже, оте своє розумне й вічне на асфальті, бо лежнів у селі й без тебе вистачає!» Мудрі, джерельні слова! Як ви там, дорогі мої земляки, чи не забули без мене про славний агротехнічний захід — снігозатримання?
Іскриться снігова фантазія, а я вже мрію про весну, про майбутні зерна, бадилля, дерть і полову...
ЦАР АВГІЙ, СНІГ ТА АНТИСАНІТАРІЯ
Фейлетон
Усі, звичайно, пам'ятають царя Авгія з древньої Греції. Царі нам, як кажуть, до лампочки, але з антисанітарією треба кінчати. І як тут не згадати, що саме Авгій колись розвів справжнє свинство у ввірених йому стайнях. Усе могло бути, навіть епідемія, поки вичистив ті Авгійові ставні з допомогою гідросистеми Геракл, передовий для свого часу юнак, який здійснював профорієнтацію за допомогою всіляких подвигів, котрим, і це вже не секрет, завжди є місце у житті.
Директор гастроному Петро Сальтисон — не Авгій і живе, як ви здогадалися, не у древній Греції, але теж припустився антисанітарного свинства у дворі ввіреного йому гастроному. Невже він сподівається, що прийде Геракл ї прибере снігові кучугури, що прикрили тару, покидьки, гниль? Дзуськи! — як справедливо відзначали у тій-таки древній Греції. Як хтось і прийде, то санінспекція, і гірко заридають тоді антисанітарійники усіх часів від Авгіт до Сальтисона. Смійтеся на здоров'я!
СНІГ ІДЕ
Новела
Сніг іде... Падає сніг...
Вкриває землю білим простирадлом.
Землю вкриває...
І тоді падав сніг. І падав я. Але прибіг.
Прибіг! Не скорився підступній і жорстокій заметілі! Я такий!
Холодні білі зірочки танули у солоних гейзерах моїх очей.
Я стояв. Сніг ішов. Ти не йшла. Я пішов.
Засніжена велетенська ялина, мов сестра-жалібниця, шепнула мені вітами: «Спочинь піді мною...»
Прийми заповітне мерсі, моя предковічна ялино!
Хтось реготнув...
Я завмер під ялиною, мов дуб.
О, чом я не спочив у снігові назавжди? Як хтось сказав — нам спокій тільки сниться!
Тебе побачив я. Усю в снігу. В його обіймах.
В обіймах!
Його...
Негідника.
Чому дівчата так люблять негідників?
«Бо вони красиві і при грошві...»— свиснув вітер.