Але місто окуповане, дітям уже могли заборонити зрізáти кути, а дорослим ходити своєю дорогою. Тобі додому вже, мабуть, запізно.
ЗНОВУ НА «DER PLATZ»
Повернувшись із Куксгафена, Ґустав і Андре відкрутили з казу мундштук із мембраною і замінили його олов’яною фольгою — наробили у ній дірочок і тепер курять з казу гашиш, замість клапана стукають пальцем по вузькому кінцю па-па-пах, щоб карбюрувати дим, — виявляється, хитрий Зойре приставив колишніх інженерів з Пенемюнде, отих, із групи силової установки, до роботи із довгострокового дослідження оптимальної конструкції гашишної люльки, і вгадайте, що з цього вийшло? — з погляду швидкості потоку, теплообміну, контролю співвідношення повітря й диму, досконалості форми — класичний казу!
Є в казу ще одна дивина: кругова різьба над мембраною така самісінька, що й різьба в патроні електролампочки. Ґустав, старий добрий Капітан Жах, нап’явши поцуплені й дуже жовті англійські окуляри для стрільби («Здається, у них легше вену знайти»), полюбляє розповідати, що цю прикмету лишив по собі «Phoebus».
— Темнота! думаєте, казу підривний інструмент? Дивіться… — у свої щоденні поїздки він завжди бере лампочку, не хоче змарнувати жодної нагоди спантеличити зальотного наркомана… спритно вкручує лампочку у мембрану і затикає казу. — А таке бачили? «Phoebus» стоїть за усім, навіть за казу. Ха! ха! ха! — Schadenfreude просотує кімнату навіть гірше за довге цибулеве пердіння.
Але ця Ґуставова лампочка — не хто інший, як наш приятель Байрон, — хоче сказати ні, зовсім не так, річ в іншому, це декларація Казу про братерство усіх поневолених і пригноблених лампочок…
А підкилимно йде кіно. Цілодобово — відгорни килим на підлозі і побачиш триклятий фільм! Направду огидна і безтактна стрічка Ґергардта фон Ґьолля, щоденна метушня, власне кажучи, зйомки проєкту, якому не суджено звершитися. Шпрінґер планує, що він триватиме без кінця і краю, і то підкилимно. Під назвою «Новий кайфолов» — саме про нього йдеться у кіно — про новий різновид наркотику, про такий ніхто ще навіть не чув. Одна з найприкріших властивостей того лайна — як тільки ти його приймаєш, назавжди втрачаєш здатність розповідати, що це за кайф, або, навіть гірше, де його можна роздобути. Дилери знають не більше за інших, лишається хіба сподіватися натрапити на когось такого під час вживання (вколювання? куріння? ковтання?). Очевидно, сама наркота тебе і знаходить, вона є частиною світу навиворіт, її агенти гасають зі зброєю, що діє на життя подібно до пилососа — натиснеш на пуск — і кулі всмоктуються у дула з тіл недавно померлих, а Велика Незворотність насправді завертає, труп оживає під акомпанемент пострілів навспак (можна тільки уявити, наскільки це кайфова і божевільна втіха — щоденний монтаж фонограми). Наприклад, спалахують титри:
ҐЕРГАРДТ ФОН ҐЬОЛЛЬ ПІДСІВ НА АМІТАЛ НАТРІЮ!
От і він сам, жирний блазень, вмостився на унітаз, ну…. насправді це незвичайно велике дитяче сідало з отвором, а з-поміж ніг стирчить порцелянова голова шакала з — як незугарно, справді — з косяком у добряче роззявленій пащеці…
— Злом і орлом, — варнякає Шпрінґер, — клімат блондинить свій шлях, позаяк безсилі вони на брутальній війні. Ні не для ошуканства поки не появляться спостерігачі в омивальних пеленах землі щоб злягатися і промовляти монама реклапри ероблік нийчор ціанен мавотри розе лакаба у бергамоті й отримувати грайливі фантазії під троном і носом дуже немилостивого короля… — і такої маячні донесхочу, а тепер добре було б скочити за попкорном, а попкорн на «Der Platz», і виявляється, що то насіння кручених паничів, розтріскані безгучні руді вибухи. Місцеві майже не дивляться підкилимне кіно — лише проїжджі гості: друзі Маґди, втікачі з великої аспіринової фабрики у Леверкузені, он вони, у кутку, пускають одне одному на голі тіла струмочки розведеного у воді поцупленого кукурудзяного крохмалю, придуркувато гигикають… шанувальники «Книги змін», татуювання улюбленої гексаграми на кожному пальці ніг, не затримуються надовго в одному місці, а знаєш чому? Тому що їхні ноги зі «Змінами»! та ще пришелепуваті чарівники, які досі не можуть здихатися непроханих гостей із Кліпот, баляндрасники з дошками Уїджа, полтергейсти, різношерсті телепні та п’янички з астральних планів — так, тепер усі вони приходять на «Der Platz», бо інакше одних доведеться пускати, а інших не пускати, і до такого ніхто не готовий… Ухвали такого рівня — справа надзвичайно високоповажного ангела, що споглядає наші збочення, коли ми повзаємо по чорному атласу, затикаємо рот руків’ям батога, злизуємо кров з проколеної вени коханого, і все це, якесь там хихикання або зітхання, відбувається під страхом смерті, глибинної краси якої ангел ніколи не бачив зблизька…
ТАРО ВАЙССМАНА
Вайссманові карти ліпші за Слотропові. Ось справжні карти у порядку відкриття:
Сиґніфікатор: Принц мечів
Накритий: Вежею
Перехрещений: Королевою мечів
Увінчаний: Королем кубків
Внизу: Туз мечів
Позаду: 4 кубки
Минуле: 4 пентаклі
Особистість: Паж пентаклів
Оточення: 8 чаш
Надії та страхи: 2 мечі
Майбутнє: Світ
Він з’являється у блискучих чоботах і відзнаках, верхи на чорному коні, що зривається на галоп, якого ані йому, ані коневі не приборкати, жене через пустище понад велетенські кургани, розполохує чорномордих овець, а замріяна і закохана у смерть темна ялівцева парость лежить на його шляху паралаксом неквапливого фатуму, монументами височить над зеленувато-жовтим відступом літа, над забарвленими курявою низинами і нарешті над полиновою сірістю моря, над прерією моря, що фіолетово згущується там, де сонячне світло пробивається великими колами, плямами прожекторів на танцмайданчику.
Він — батько, якого тобі ніколи не вдасться вбити. Останніми днями Едіпова ситуація у Зоні страхітлива. Ані краплини гідності. Матері маскулінизувалися, стали схожі на старі затерті мішки без щонайменшої сексуальної привабливості, але їхні сини, досі у пастці інерційної хіті, застарілої на сорок років. Батьки, як і раніше, позбавлені влади, але позаяк сорок років тому нам під силу їх було прикінчити, нині ми приречені на таку ж пасивність і мазохістські фантазії, які потайки плекали вони, навіть гірше, ми приречені у своїй слабкості вдавати людей сильних, яких ненавидять наші малолітні діти, що мріють зайняти наше місце, і вони програють… Отже, покоління за поколінням чоловіки, закохані у біль і пасивність, відбувають свій термін у Зоні, мовчазні, пахкаючи збляклою спермою, жахаючись умирання, відчайдушно залежачи від тих зручностей, що їх їм спродують, непотрібні, відразливі або дріб’язкові, дозволяють забирати життя чоловікам, які мають талант хіба до смерті.
Із 77 карт, які можуть прийти, Вайссман «накритий» — що визначає його теперішнє становище — Вежею. Загадкова карта, у кожного про неї своя думка. На карті видно, як блискавка б’є у високу фалічну конструкцію, з якої падають дві фігури, одна у короні. Дехто бачить у цьому еякуляцію та й квит, інші вбачають характерний гностичний і катарський символ Римської Церкви і тулять буквально до будь-якої Системи, що нетерпима до єресі, системи, яка за своєю природою рано чи пізно має впасти. Але зараз ми знаємо, що там є і Ракета.