Нарешті, Веня попрощався і на диво стрімко потяг свою товсту дупу в бік зеленоверхої церкви, під якою він лишив свій джип, і Рад зміг спокійно набрати номер НІХа.
— Родіоне Костянтиновичу, ну де ви пропали?! Терміново їдьте до мене! — незвично грубо гаркнув Хріняка. — У нас тут НП!
Ну й нахабний тип, подумав Рад. Сволота. Сам цілий день слухавку не брав, а тепер репетує! Яка ще може статися НП після всього, що він дізнався про контрабанду?! Завод підірвали, чи що? Тьху!
Хріняка сидів скуйовджений, спітнілий і переляканий. Його обличчя, яке залежно від настрою господаря змінювалося вже звично для Рада від спілої дині до висохлої сливи й навпаки, зараз було дуже схоже на розчавлений недбайливим піонером колгоспний помідор.
— Ольга Іванівна Єфремова, заступник Букреєва із зовнішньої економіки, сьогодні вранці впала в кому. Я цілий день у лікарні просидів. У Київ везти не можна, викликали фахівців сюди, та що там й казати, намучився! — гаряче заговорив він. — Розумієте, яке лихо! У неї ж діти, двоє, молодша дівчинка — ще школярка, навіть не знаю, що робити! Ви нам через Київ нічим допомогти не можете? Може, є якісь знайомі лікарі? Напевно ж є!
Він виглядав жалібно, незвично сентиментально, і в Родіона відразу пропав бойовий дух. Справді, НІХ цілий день боровся за життя людини, а він тут зі своїми проблемами. Втім, проблеми безпосередньо стосувалися справи, і вирішувати їх потрібно негайно, тому,
незважаючи на ситуацію, він все-таки вирішив задати кілька питань, не торкаючись обшуку у своєму кабінеті й інших непорозумінь, які на тлі проблем із здоров’ям людини здавалися незначними дрібницями.
— А зараз як її стан? — поцікавився він обережно. Рад не мав ніяких зв’язків у світі медицини, не знав особисто жодного лікаря. Він ніколи не хворів, навіть грипом, тому знайомитись ближче з «убивцями в білих халатах», як називав лікарів його батько, не виникало ніякої потреби. «Тримайся подалі від лікарів, — радив старий Ус, — здоровішим будеш!» І мав, як завжди, рацію, хоча сам свого ж принципу і не дотримувався.
— Трохи краще. Головне — ніч пережити, а там має полегшати. — Хріняка дістав хустинку й витер піт із чола. — А я думав, ви — людина столична, може, чимось зарадите. Пробачте мені за грубість, але перенервував сьогодні страшенно, от і зірвався!
— Та нічого, буває, це ж із кожним може трапитися. Назаре Івановичу, можна питання по справі?
Хріняка втомлено відкинувся в кріслі й махнув рукою. Він здавався дуже добрим, дуже домашнім, неофіційним, рідним і комфортним. Задавати погані запитання зовсім не хотілося.
— Ви згадали вчора про кримінальну справу, через яку СБУ вилучило документи. Але мені стало відомо, що цю справу порушено вже два тижні тому. Чому ви не повідомили мені одразу?
— Ех, Родіоне Костянтиновичу, Родіоне Костянтиновичу! Молодий ви ще! — Хріняка по-батьківськи гірко посміхнувся. — Ви з яким завданням до нас приїхали?
— Проінспектувати всі юридичні документи: договори, судові позови, контракти.
— От! І коли ми з вами зустрічалися, всі вони лежали на своїх місцях, і знати про кримінальну справу вам було зовсім необов’язково. Адже цим у вас займаються зовсім інші люди?
Дійсно, це так. Родіон змушений був визнати, що Хріняка говорить правду.
— А от коли документи у нас вилучили, я вам про це відразу повідомив, пригадуєте? Так, у нас не залишилося навіть копій, але за це ми Перетятька покараємо окремо.
Радик спочатку хотів заперечити щодо старого юриста, адже всі зовнішньоекономічні договори зберігалися зовсім в іншому відділі, але промовчав. Навіщо?
— На цю хвилину, — провадив НІХ, — у вас уже зовсім інший статус і зовсім інші повноваження, але мені про це з Києва повідомили тільки зараз (Рад знову подумки чортихнувся й прокляв холдинг за недбалість), тому тепер я триматиму вас у курсі справи. А то ви, — тут Хріняка широко посміхнувся й знову перетворився у спілу диню, — мабуть, казна-що вже про старого солдата подумали, зізнавайтеся?
Родіон зніяковіло втупився у підлогу — подумав, що правда, то правда.
— Ви не хвилюйтесь, ми працюємо! Я і в СБУ вже їздив, і з прокурором переговорив. Дурниці це все, виліземо на берег, навіть ніжок не замочимо. А що у вас цікавого?
Радик, як перед начальством, відзвітував перед НІХом про успішне вирішення питання з газетою, не забувши підкреслити, що стратегію перемовин розробив Перетятько.
— А ви його не вигороджуйте так, Родіоне Костянтиновичу, він однак на пенсію зібрався. Тож сміливо записуйте собі до активу цю справу!