— А я вже чого не передумав, Міша.
— Знаю, знаю твою поетичну натуру. Може і вірша-некролога склав «Убили друга Мішу…» і так далі.
— Досить, Михаиле, не жартуй.
— Ну, Туре, а які ми дані принесли! Недарма в болоті нам очі комарня виїдала. Засікли фашиста. Видко, в наступ готується. До нас підсунувся.
Коли побачив в руках топографа з готовністю розгорнений панорамічний рисунок місцевості, по-змовницьки усміхаючись, вказав Турові на хутір, що туманився на правому, крутішому березі річки; потім ускочив в окоп і доповів командирові дивізіону:
— Засікли скупчення машин і живої сили.
Лігши на землю, Созінов із Туром зосереджено нахиляються над картою, накриваючи її жовтуватим целулоїдним кругом, старанно і швидко готують дані. Хвилююче піднесення і нетерплячка охоплює всіх бійців. Утомлені, мокрі розвідники, виливаючи з чобіт коренисту багнюку, тихо сповіщають про свої пригоди, дослухаються до коротких слів командирів.
Ось Тур рвучко підвівся, виструнчився, і Григорій з трепетом ловить команду:
— По скупченню піхоти!
— По скупченню піхоти! — урочисто передає на батарею першу в своєму житті бойову команду і до болю притискає трубку до вуха. Глухо обізвалась огнева, і Григорій стверджує вірність команди коротким армійським «да».
— Гранатою! Взривач осколочний!
— Гранатою! Взривач осколочний!
— Заряд четвертий!
— Заряд четвертий!
— Основний напрямок правіше один двадцять!
— Основний напрямок правіше один двадцять!
— Рівень тридцять ноль…
Слова і цифри команди, наростаючи, так охоплюють, переповнюють все тіло, начеб воно вже торкнулося хвиль довгожданого вогню.
— Першому один снаряд. Огонь!
— Першому один снаряд. Огонь! «Постріл»… — як музика, відгукнулась огнева. З качиним свистом над ними пролітає снаряд.
— Лівіше сорок! — доповідає, відриваючися від стереотруби, Созінов…
— Правіше ноль шістнадцять. Вогонь! — махнув рукою Тур. Григорій чітко передає команду на огневу і чує хвилююче «постріл». Мелодійний свист розрізає світанкову прохолоду.
— Вірно, мінус, — кидає Созінов.
— Правіше…
— Приціл…
— Огонь!
— Плюс! — доповідає Созінов.
— Зараз ми візьмемо гадів у лещата, — криво усміхається Тур. — Лівіше ноль-ноль три!
— Лівіше ноль-ноль три!
— Приціл сто шістнадцять!.
— Батарея, огонь!
— Батарея, огонь!
Громові постріли гаубиць через короткий інтервал перегукуються з глухішими розривами.
— Накрили! — відривається від стереотруби Созінов. — По машинах вдарили! Зачадили!
— Батарея, чотири снаряди, бєглий огонь!
— Батарея, чотири снаряди, бєглий огонь! І знову над самими головами артилеристів врізається в блакить сумовитий шелест, і знову глухо бухкають розриви.
Ці напружені хвилини стають часткою твого життя, 1, здається, ніколи не було тиші на землі.
— Огонь! — знову махнув рукою командир батареї.
— Огонь!
Далекі розриви зливаються в суцільний гуркіт, він розростається, і обличчя артилеристів рясніють жорсткими усмішками.
— Підскакують фашисти!
— Вище хутора стрибають!
— Аякже, до неба ж треба летіти — не близька дорога…
— Вітаю, Туре, з успіхом! На користь тобі іде командирський хліб.
І Григорій помічає, як широко розкриваються в блаженній усмішці обличчя бійців, що любовними очима дивляться на командирів.
— Командир полку виносить подяку лейтенанту Созінову І лейтенанту Туру, — передає Григорій слова командира дивізіону. Але біля стереотруби він уже не бачить високогрудої постаті. Лейтенант, прихилившись головою до стінки спостережного пункту, навсидячки спить, не чуючи, як сипкий пісок тече йому за комір. Одяг його парує легким димком, а стомлене обличчя ясніє напівдитячою довірливою усмішкою.
І Григорій з жалем і повагою дивиться на лейтенанта, наче це його син.
VІІ
Від нескінченного грому і гуркоту гуділо в голові, кололо у вухах і млостило, як після поганої їжі.
За ці дні, не виходячи з боїв, почорніли бійці, мов рілля, витягнулися вгору, похмурніли. І коли давався короткий перепочинок, тут же падали біля гарячих тупорилих гаубиць, на ' яких поруділа і лущилась потріскана фарба.
— Підводься, орли! — лунав охриплий голос старшого на батареї.
І знову батарея кидалась до гармат, застигала, мов мармурова, прислухаючись до нової команди.