41. І було це гаразд, бо так повинно бути: краще вмерти, ніж стати врівні з наймитом своїм. Так думав багатир, і так із ним сталося».
42. І сказали селяни Прийдешньому: «Правду кажеш, чоловіче! Негаразд одному мати багато й багатьом мало. Треба все поділити нарівно».
43. І заперечив їм голосно: «Горе сліпому, бо не бачить шляху і йде помацки. Ще гірше зрячому, що йде глупої ночи і не вміє мацати, як той сліпий, дороги. Десь прірва чекає на нього.
44. Істинно-бо кажу вам: хто ділиться майном — іде до прадідів, і хто думає шматувати землю, той ворог щастя людського і хоче затримати поступ».
45. І сказав їм притчу про кладовище:
46. «Було в господаря чотири десятини, і було в нього чотири сини.
47. І, помираючи, заповів господар: „Не хочу, щоб комусь було більше й комусь менше. Хай кожний візьме четвертину мого майна“.
48. І взяв кожний десятину, і збудував кожний мізерну халупу, і бідував кожний увесь вік свій.
49. І було в кожного знов по чотири сини. І знов розділилися вони землею, і кожний узяв чверть десятини.
50. І спродали вони плуги свої, бо непотрібні вони стали на клаптиках ґрунтів онукових. І спродали онуки худобу, бо й нінавіщо вона була і не було її чим годувати.
51. Але кожний тримався міцно заповіту дідівського і знов розділив свої смужки між нащадками своїми. І нащадки їхні так само, кажучи: будьмо всі рівні.
52. І вистачило ґрунту кожному на самі гробки. І де було трудове господарство, розляглося сумне кладовище.
53. І де кипіла робота, звідти потяглися із саквами старці і молилися жалібно попідвіконням: дайте нещасним скориночку!»
54. Захитали сумно селяни головами й сказали Прийдешньому: «То так, але земля не росте і не плодиться, а родини наші плодючі.
55. Хіба скажемо собі: не треба дітей? Хіба заборонимо жінкам бути матерями?»
56. І відрік їм Прийдешній: «Не будьте подібні кротам, що не знають нічого, крім порпатися в землі, і стали там недобачати.
57. Істинно-бо кажу вам: не росте й не плодиться земля, але без кінця росте і плодиться праця.
58. І де на землі працює четверо, там є для більшої праці ще двацятьом.
59. І де сіють таке, що з ними управиться двоє, там є місце посіяти таке, що вистачить праці десятьом.
60. І хіба сини хліборобів мають бути тільки хліборобами? Чи не кажете ви, що вам потрібно щось іншого, крім хліба й городини?
61. Але один може працювати тільки заступом, а для кращої праці потрібний гурт.
62. І ще кажу вам: як поділите ви молотарку, що стоїть там у маєтку? І чи поріжете ви волів, щоб кожному припало нарівно м'яса?
63. І хто вчує голос свідомости, він прийде громадою на кладовище і великою машиною зоре гробки, і збудує в кутку громадський двір, де буде й худоба, й різний реманент, і всякі майстерні.
64. І скажуть люди ті: „Ми маємо все для своєї потреби і ще маємо, щоб віддати іншим, аби вони не старцювали“».
65. І пішли селяни по домівках, метикуючи про слова Прийдешнього.
Розділ IV
1. Вже надвечір прийшов він до великого міста, й ремесники оточили його.
2. І побачив він одного стомленого чоловіка із синястим обличчям, що босував по холодних багнистих калюжах передмістя.
3. І спитав його: «Яке маєш ремество, що так сточило тебе?»
4. І відповів босий: «Я швець. З ранку до пізньої ночи я працюю на великій швальні. Там нас двісті дихає смердючою шкурою й заробляє на розкошування хазяїнові».
5. І побачив жінку з червоними очима і запалими грудьми, всю в лахміттях і дранті.
6. І спитав її: «А в тебе яке ремество і чому очі тобі блищать, мов у хорої?»
7. І відповіла жінка в лахміттях: «Удень і вночі я шию для великої модної крамниці розкішні убрання для тих, хто має гроші. Очі мені болять, я небавом засліпну і тоді не знаю, як житиму».
8. І йшов чоловік у заляпаній глиною одежі, і на плечах ніс великий клунок, а під пахвою кожух.
9. І спитав його: «Що несеш, чоловіче, і навіщо тобі під пахвою кожух, коли тепер літо?»
10. І відповів заляпаний: «Я муляр і будую міцні мури великих кам'яниць. Але в мене немає хати, і я ношу все моє із собою. Десь під тином розстелю кожуха і переночую, щоб уранці знов піти мурувати».
11. Тоді Прийдешній сказав їм: «Коли залунає Час — приходьте з передмістя до середини міста, на головні вулиці й майдани.