51. Коли б ти знав, як платять за жіночу працю і як поводяться з нами, ти б не казав прикрих слів і не питав, як дійшла я до такого життя.
52. Коли ти не хочеш мене, я піду шукати іншого чоловіка, і він дасть нам чого їсти взавтра. Я не хочу згинути з голоду.
53. Чимало жінок вбиває чи кидає напризволяще своїх дітей, але я не можу кинути свою дитину. Вовчиця пестить своїх вовченят, а я жінка, я людина, і я хочу, щоб моя дитина жила».
54. Тоді сказав він безталанній: «Жінко! Коли залунає Час — тобі непотрібно буде продавати свою фальшовану любов, але й ти, й дитина твоя, не вважаючи на це, житимете.
55. Бо не буде одної матери в дитини, але всі жінки будуть матерями всіх дітей.
56. І не кине батько своєї дитини, бо не буде в нього цієї дитини, але для всіх дітей він буде за батька, і всі діти матимуть за батьків усіх дорослих.
57. Бо не для самих батьків живе дитина і не самі батьки хочуть, щоб виросла вона жвава й розумна.
58. І не заслуга в тім, щоб породити дітей — це вміє і кожна звірина — але заслуга з дитини виховати людину, щоб була дужча й розумніша від своїх батьків.
59. І несила батькам це зробити, і не будуть у Часі батьки намагатися це зробити, але віддадуть своїх дітей для виховання досвідченим людям.
60. Подивіться на комашню й побачите, як безплідні комашки плекають яєчка здорової самиці, як пораються коло маленьких дитинчат, не питаючи, хто їх породив, бо це громадяни єдиної сім'ї трудящих.
61. Отож не буде чого клопотатися долею дітей, коли залунає Час.
62. Істинно-бо кажу тобі: коли б не було дітей — не було б чого жити людству. Тільки бажання створити дітям краще життя спонукує людей страждати, борючись із другими людьми — тепер — і з єдиною природою — в Часі.
63. І ще кажу тобі: коли прийде Час, ніхто більше не схоче твого силуваного кохання, твоєї фальшованої любови, бо справжня любов не матиме тоді перешкод і вільне кохання сяятиме між людей животворчим світлом.
64. А тепер іди, моя дочко й сестро, і спробуй не грішити проти свого тіла й душі, бо хороба незабаром гноєм піде по жилах і отрута роз'їсть болячками душу».
65. І пішла жінка з плачем, кажучи: «Що мені робити, поки прийде Час? Де б знайшла я працю?»
66. І коли він лишивсь один, роздумуючи на вуличному розі, до нього підійшов якийсь озброєний чоловік і сказав, штовхнувши в плече: «Тут заборонено спинятися».
67. І спитав Прийдешній: «А хто ж ти такий, що маєш право штовхати й проганяти?»
68. І відповів озброєний: «Я нічний вартовий і виконую наказа, що його дано мені.
69. Бо в цих будинках — незчисленні багатства, і коли б злодії туди вскочили, коли я вартую, мене було б жорстоко покарано».
70. «А хіба ті багатства твої, чи, може, тобі дають якусь частку з них?»
71. Чоловік засміявся і сказав: «Я нічого не маю, крім мізерної платні за те, що не сплю кожної ночи й ходжу тут біля брами».
72. І сказав Прийдешній: «Отак собака стереже двір свого господаря, сидячи на ланцюгу, що його прив'язано до дроту, а в нагороду йому дають сухі кістки, щоб не здох, і б'ють бичем, щоб був лихий».
73. І пішов геть, бо вже розвиднювалося і юрба народу чекала на нього біля церкви, бо думала, що з його новий пророк.
Розділ V
1. Було храмове свято, і зійшлося багато прочан, з'їхалось попів і побожних людей.
2. І хтось спитав його: «А що цим буде, коли прийде Час?»
3. І відповів прилюдно: «Що я знаю про це? Але вони мають чого боятися. Долю їхню вирішено.
4. Це про них-бо сказано єсть: служба дійшла до краю, і мовчать дзвони смерти й омани».
5. І почув його старший піп, і закричав голосно: «Цей чоловік блюзнірствує. Хай піде геть звідси!»
6. І кинулися до нього попи й побожні люди, й хотіли вигонити його з церкви.
7. Але він сказав їм: «Горе вам, попи й побожні люди, що замикаєте двері земного раю й нікому не дозволяєте туди входити.
8. Горе вам, попи й побожні люди, наваплені гроби, розфарбовані зовні, а всередині повні гнилизни й брудних гробаків.
9. Горе вам, попи й побожні люди, що з'їдаєте останні гроші обдурених удов і сиріт, ніби для молитви й благочестивих справ.
10. Горе вам, попи й побожні люди, що проповідуєте невсипущу працю в бідності, піст і убоге життя, а сами жируєте і відкладаєте в скрині срібло й злото.
11. Горе вам, попи й побожні люди, що втовкмачуєте несвідомим брехні про небесне блаженство, щоб не боролися вони на землі за своє щастя проти багатих і можновладних.