31. Бо вони змалку впряглися в ярмо безкрайньої і нужденної праці.
32. І вони не можуть наблизитися до вашої науки, як не можуть полапати місяць і зорі».
33. І хтось сказав: «Ми дбаємо, щоб поширити початкову освіту і, після іспитів, дозволити прийти навіть до вищої».
34. І заперечив Прийдешній: «Освіта, що ви даєте дітям, така, що має назавжди їм остогиднути і зробити дальшу працю ненависною.
35. Бо все по школах ваших викривлює дитячий розум і суперечить здоровому почуттю, починаючи з азбуки й правопису.
36. І далі втовкмачуєте, що порядок насильства й гнобительської законности є справедливий і вічний, — тимчасом як уся жива душа у дитини кричить проти цього.
37. Ви зав'язуєте рота, затикаєте вуха й запорошуєте очі — і потім вимагаєте, щоб іспитами дитина довела, як скорилась вона всьому цьому — і тоді лишень їй дозволено буде наблизитися до джерела істинного вашого вищого знання.
38. І та істинність полягатиме в тім, щоб навчати загачувати потяг мас до культури і робити їх каліками, — недоприсками, бо з вищої школи виходять учителями до нижчої, аби знов сушити дитячий розум вашою граматикою, що так стосується до життя, як блискавка до юхтового чобота і всесвіт до нежити».
39. І якийсь шкільний учитель обурено запитав: «А хіба не треба навчати правил, щоб гаразд говорити й писати?»
40. Але він одповів: «Такий чоловік подібний до жука, що його прив'язали до нитки й він кружляє все в одному колі.
41. І справді: чи велика рація, коли чоловік пише правильно, чи не по правилах, що його навчали, і не знає найбільшої і єдиної книги життя про боротьбу за його щастя?
42. І чи не найголовніші правила є правила руйнування того, що трухлявіє й гниє, і будови нового, свіжого й життєздатного?»
43. І якийсь муж науки заперечив йому: «А хіба не треба з побожністю зберігати звичаї і заповіти батьків наших, що дійшли їх довголітнім досвідом і колективним розумом, що його так любиш ти згадувати?»
44. Але він одповів: «Сором тобі, славословцю мощів і мумій! Хай трупи гниють і угноюють ґрунт для нових рослин.
45. І про розум не кажи, як про мертве смердюче болото, бо це ж живий струмінь, що безупинно дзюрчить і перекочує свої хвилі».
46. Тоді підійшов законодавець і сказав: «Правда, закони часто-густо бувають несправедливі, й тоді треба скласти нові».
47. І відрік Прийдешній: «Всякий ваш закон родить злочинства, що їх не було б без нього.
48. Бо закон запевняє, що він має право перешкоджати тому, що має бути в житті, і карає за наслідки, замість винищувати причини.
49. Шукайте причини провин і злочинств і знищіть їх — і тоді непотрібні будуть ані закони, ані безглузді кари».
50. Тоді один мораліст сказав йому: «Людина страждає тому, що вона тягнеться до насолоди і її природа робить її здатною на лихе».
51. І заперечив Прийдешній: «Людська природа робить нас здатними жити, шукати добробуту й уникати страждання — а це все зовсім не лихе.
52. І ті, хто навчає противного — сліпі поводарі, що не мають сили й бажання боротися з людським безталанням і пригодами.
53. Хіба той, що із фальшованою зневагою каже про щастя, наважиться зректися того щастя й буде прославляти страждання, щоб людина ходила похмура й згорблена та не бачила світа на землі? Від цього гаразд житиметься небагатьом».
54. Але мораліст запитав його: «Так, після твоїх слів немає ні добра, ні лиха?»
55. І засміявся Прийдешній: «Зійди з-під хмар на землю і думай по-людському.
56. Істинно-бо кажу вам: всяке добро є добро, і кожне лихо є лихо, але як на який час і як кому.
57. Бо все, що допомагає приходові Часу і прискоряє його — є добро, і все, що затамовує його — є лихо.
58. І хто працює для Часу — робить морально, і хто противиться йому — той злочинець.
59. Але не всякий з радістю очікує Час, і є багато тих, хто проклинає й звістку про нього.
60. І що для одних є гарне і приємне, то другим — зле й ненависне.
61. Але завжди є добре жити з напруженими м'язами, завдовольняючи всі свої потреби, й бути у братерській згоді із своїми ближніми — бо все це радість і втіха.
62. І погано жити в неволі, губити сили в неробстві, сидячи у в'язниці та вбиваючи свою плоть і маючи суперечки з іншими людьми — бо все це муки й нещастя.
63. Добре бути щасливим і погано страждати — всякий інший закон є брехня і омана.
64. Наука повинна з'ясувати людям, що насправді добре і що здається гарним, а по істині є зле і шкідливе.