65. Бо люди часто-густо помиляються, беручи отруту замість ліків і завдаючи собі пекучий біль маленькими насолодами.
66. Або шукають щастя путтю, що не веде до нього, бо вони несвідомі, і блукають із зав'язаними очима й поодинці.
67. Але прийде Час, що я його провіщаю, і кожний вимагатиме своєї частини щастя.
68. І тоді пророки зречення й смерти мають дати відчит, і їх буде гостро покарано, що напутювали у прірву.
69. Бо коли коритися лихові невідхильному є злочин, так безглуздя й кари гідно терпляче приймати лихо, коли проти нього можна боротися.
70. І найбільший злочин — навчати, що людина може вибороти щастя сама-одна, кожна для себе, мов той хижий звір.
71. Істинно-бо кажу вам: немає щастя окремій людині поза колективом, і в згоді з ближніми своїми людина зможе відібрати в життя найбільше добра.
72. І тільки колектив людський спроможний відхилити страждання, що захмарюють життєву путь кожного.
73. Сказано-бо єсть віддавна: всі за одного і один за всіх. Це перший заповіт щасливих людей».
74. І багато ще дечого говорив він людям науки, і вони дивувалися силі його ясного розуму.
75. І говорили: «Цей чоловік точить підпори нашої довголітньої праці.
76. Коли він говоритиме так, сліпі прозрять, глухі почують і німим розверзуться вуста».
77. І вирішили — цей чоловік небезпечний. «Він не повинен бути на волі, бо розплутається мережа, що в неї уловляли ми несвідомих».
Розділ VIII
1. Тоді прийшли до нього робітники з фабрик і заводів і запитали: «А що ми робитимемо, коли зазвучить Час?»
2. І сказав їм: «Насамперед — радійте, бо дні неволі минули і настав Час визволення».
3. Але вони перепинили йому: «А хто ж робитиме все те, що ми досі виробляли?»
4. І відказав їм: «Хіба ви хочете уподобатися тим дармоїдам, що досі жили з вашої праці?
5. Істинно-бо кажу вам: коли прийде Час, кожен із вас схоче, щоб йому всього було вдосталь, і треба буде виробляти більше, ніж тепер.
6. І нічого не роблячи плохотного, але все добряче й вигідне, бо хто схоче мати погане?
7. Але не роблячи речей для непотрібного розкошування, що ними тепер крамарі піддурюють нерозумних.
8. Все-бо робитиметься для загального добробуту, і обдурювання було б непростиме й некорисне.
9. Тепер швець набиває гнилу підошву, бо час скрутний, і він боїться мізерної платні й надолужує на омані.
10. І кравець зрізує де можна й шиє поганими нитками, щоб на тому підробити якусь зайвину.
11. І муляр кладе цеглу, що розтріскалася з морозу чи спеки, бо він стомивсь, а хазяїн змушує його квапитися.
12. Але інша річ, коли вони працюють самі для себе. Все робитимуть старанно і як слід, бо навіщо обдурювати самих себе?
13. І вироблятимуть також усе уважно і до вподоби кожному, бо нікого не примушуватиметься проти його бажання.
14. Хто хоче синє убрання, хай загадає собі синє, і кому подобається червоне, хай убирається в червоне.
15. Бо не в тім рівенство, щоб кожний ставав під одну мірку, але в тім, щоб рівно завдовольнялися вщерть потреби кожного.
16. І не в тім рівенство, щоб кожен працював однаково, але в тім, щоб уносив у спільну працю свою частку по своїй силі й хисту.
17. І всі трудящі будуть однакові, тільки ім'я паразита-дармоїда буде найгіршою лайкою і викликатиме загальне презирство й зневагу.
18. Але не думайте, що кожному з вас роботи побільшає, бо ви приведете на фабрики й заводи тих, хто досі неробствував чи займався некорисними й лихими справами.
19. Ви не дозволите більше торгувати виробами рук ваших і красти в населення, накидаючи на кожну річ ціну більшу, ніж тая річ варта.
20. Ви не дозволите наймати маєтки, будинки, знаряддя виробництва чи машини.
21. Бо ніхто не потрібуватиме продажу й купівлі, ніхто не найматиме того, що йому самому непотрібне — а тільки те, що йому потрібне, по закону належить йому для користання.
22. І коли хтось запропонує віддати якусь річ, що стала йому зайва, — кожний, хто потрібує її, має право взяти».
23. І сказали робітники: «Ми візьмемо в капіталістів фабрики й заводи».
24. І пояснив їм: «Так, ви візьмете в них усе, крім потрібного для прожитку, й поставите їх до роботи врівні з усіма.
25. Але ви не візьмете фабрик і заводів для тих, хто на них працює, бо яка різниця: чи має якесь майно одна людина, чи гурт людей?
26. Істинно-бо кажу вам: коли залунає Час, усе належатиме всім і кожний матиме право користати з загальної праці.