9. Бо немислимий Час без повного достатку й високої культури. Доки потопатимемо в безоднях дикунства, неписьменности й некультурности — годі мріяти про перемогу Часу».
10. І тоді другий слухач спитав його: «Так для цього потрібно кількасот років, щоб діждати того золотого віку?»
11. Він відповів притчею: «Майбутнє Суспільство подібне оцій духовитій квітці, що виросла на цій плодючій землі.
12. Але на цьому місці колись був тільки камінь-дикар, міцна скеля, що її вмивали дощі, палило сонце й обвіював вітер.
13. І на тому камені росли тільки цвіль і мох, що не потрібують собі майже нічого.
14. І вони затримували дощову воду, й зерна, що їх приносив вітер, дали прорість і поволі почали рости.
15. Минули роки, і поверхня скелі спорощилася, вкрилася піском і землею — і ось бачимо на ній цю духовиту квітку.
16. Так і Майбутнє Суспільство створиться на старих формах суспільства, що приготовили ґрунт, де воно виросте й розвинеться».
17. Але один підвівся й нагадав йому: «Ти так оповідаєш спокійно й плавко. А хіба не буде Майбутнє Суспільство дитиною насильства?»
18. І відповів Прийдешній: «Правду кажеш, юначе! Жадна жінка не приведе дитини без мук народження, і дитина народжується, коли приходить тому час.
19. Майбутнє Суспільство подібне до курчат в яєчній шкарлущі — курча мусить силою зламати її, бо без цього не вийде з неї.
20. Але не насильство змусило теє курча народитися, тільки зародок й те тривке, що було в яйці.
21. У шкарлущі курча розвинулося й набралося сили — а тоді шкарлуща стала перешкодою для нової форми життя.
22. Ось чому курча ламає її, щоб не задушила його, і розкидає шкарлущинки, що тепер уже непотрібні.
23. І ще Майбутнє Суспільство подібне до великої ріки, що йде повіддю після дощів.
24. Дерева, баговиння, мул і пісок наволікаються купами коло островів з мілизни й порогів і загачують річну течію.
25. І вода збирається перед тою загатою, і здається, ніби ріка перестала вже текти.
26. Але раптом загата тріщить, дерева ламаються, пісок і мул змиваються — і знов ріка тече нестримно й вільно.
27. І таке насильство неминуче, бо ріка не може перестати текти й божевілля затамувати велику масу води.
28. Та не насильство змусило ріку піти повіддю, але дощі, і розлилася вона через загату».
29. Тоді слухачі збагнули його думку, а він ще далі говорив притчами:
30. «Але буває, що вода, ламаючи силою загату, розливається й спустошує лани, нищить селища на берегах своїх.
31. І хто передбачає це, заздалегідь готує сокири, й багри, й жердини і дбає, щоб ніщо не перешкоджало річці вільно котити свої хвилі.
32. Й коли все ж таки десь накладається загата, вони за всяку ціну намагаються розкидати її, забуваючи про небезпеку.
33. І буває, що дехто, роблячи це, гине. Але хіба не краще загинути, ніж жити, нічого не маючи і в постійній небезпеці?
34. Істинно кажу вам: готуйте все потрібне, щоб раптом не настиг вас Час».
35. І казали слухачі: «Правду ми чуємо! Ми живемо в постійній небезпеці і нічого не маємо.
36. Краще кинутися в вир, ніж жити так. Бо коли можемо щось загубити, так тільки кайдани — і одержати можемо все».
37. Але ще звернулися до нього і спитали: «Де запорука, що Час незабаром зазвучить і нам треба квапитися?»
38. І відповів їм: «О маловірні! Істинно-бо кажу вам — вже є на світі країна, де одчинено браму до Часу й люди стоять перед нею.
39. Там пролетарі знають, що їм робити, бо першу загату зламали і сіли в човни, щоб плисти до Часу.
40. Але не має країна та достатків, і в кривавій війні сплюндровані її міста і спустошені лани.
41. І несила ще там перейти поріг Часу. Вже були ступили у сіни, але мали спинитися, бо недокінчена будовою хата й не можна ще там оселитися.
42. Але комашнею метушаться там люди, збираючи матеріал для будови Майбутнього Суспільства, і вогнем палають їхні серця.
43. І перекидається полум'я з тої країни в сусідні, і тане лід, і парою здіймається вогкість, що не давала багаттю розжеврітися.
44. І в тій країні кажуть: „Ми не хочемо й не можемо бути одні, для нашої будови потрібний всесвіт“.
45. І кличуть голосно: „Пролетарі усіх країн, єднайтеся!“
46. Але досі багато званих і мало вибраних. Хто не спить, в того світильник горітиме ясно, й він знайде путь до Часу.
47. І хто перебуває в безпечності, в того згасне світильник, і він ще довго блукатиме в пітьмі, де буде визиск і скрегіт зубовний.