7. В цій галузі З'їзд пропонує: поруч з вивчанням літературної техніки вивчати й ширити марксівський метод дослідження літературних явищ, за допомогою якого як письменники, так і читачі змогли б виправити всі ідеологічні збочення твору, якими б формалістично-мистецькими серпанками він не прикривався.
8. Для цього через пресу поруч із зразками теоретично-художнього матеріялу подавати керуючий матеріял критично-марксівського характеру, ілюструючи його творами як плужан, так і інших літературних] угруповань.
9. Філіям на місцях підібрати критично-марксівську літературу за рекомендацією ЦК «Плуга» і подбати про критично-марксівську підготовку своїх членів.
Особливу увагу треба звернути на прилюдні демонстрації літтворів (літвечірки), використовуючи їх яко громадський виховуючий чинник.
10. Для найліпшого керування радянською суспільністю спілці треба подбати про ліквідацію громадсько-політичної несвідомости своїх кадрів, так і боротися з несвідомістю тих шарів суспільности, що їх «Плуг» обслуговує.
1. Сількорівський рух на Україні, що розпочався кілька років тому, зараз набрав широких розмірів: нині ми маємо багатотисячну армію політично-свідомих сількорів, які творять актив села.
2. Удосконалившись у писанні звичайних газетних дописів, а також цінуючи значіння революційно-художньої творчости для мас, сількори стремлять до зображень тих чи інших своїх спостережень у художніх формах.
3. Сількорівські гуртки на місцях є громадсько-політичними організаціями, і їхні завдання не тотожні з завданням літгуртків «Плуга» на селі, що є громадсько-мистецькими організаціями. Сількорівські гуртки організаційно підлягають своїм сількорівським бюрам, а політичне керівництво над ними належить партійним осередкам.
4. Але сількорівська армія є резерв, з якого «Плуг» мусить поповнювати себе молодими революційно-художніми силами.
Через це З'їзд ухвалює:
а) Надалі якомога більше поглиблювати й поширювати роботу «Плуга» серед сількорівських мас.
б) Там, де є наявність сил для утворення літературних організацій, а також надія на політичне керівництво над ними, утворювати серед сількорів літгуртки «Плуга».
в) В цілій сількорівській масі виявляти сількорів, що мають художній хист, і залучати їх до літгуртків «Плуга».
г) Літгурткам «Плуга» якнайтісніше зв'язатися з сількорівськими гуртками як для контактування практичної роботи, так і для пропагування серед сількорів ідеї революційно-художньої творчости.
ґ) Зв'язатися з поодинокими сількорами-мистцями, що по своїй територіяльній віддаленості не мають змоги бути членами літгуртків «Плуга», і допомагати їм у їхній літературно-художній роботі.
д) В центрах сприяти просуненню в газети та журнали сількорівських художніх творів, що послужить стимулом для дальнішої сількорівської роботи.
є) В кожному числі «Плужанина» давати статті про сількорів та їхню працю, в яких трактувати питання про збудження художньої думки серед сількорів, про практичний зв'язок сількорів з «Плугом» та про виховання сількорів яко революційно-селянських письменників, що мають поповнювати плужанські лави.
Пробудження активности революційного селянства до літературно-громадського життя поставило питання про втягнення в роботу жіноцтва.
Як партія провадить політичну роботу через окремий жінвідділ, так літгромадська робота вимагає утворення жінсекцій. Такою є секція при ЦК «Плуга». Жінсекції на місцях мають утворюватися тільки при філіях. На чолі жінсекцій повинні стояти дійсні члени «Плуга», по можливості партійки або комсомолки. В своїй роботі вони зв'язані з філією відповідним жінвідділом й центральною секцією. Своїм завданням жінсекції мають:
а) шляхом систематичної планової роботи виробити кадри жінок-літераторів, що обслуговували б спеціяльні жіночі журнали й загальну радянсько-партійну пресу;
б) освітленння в літературі економічного, громадського становища жінки в боротьбі за новий побут;
в) тримати зв'язок з виділеними центральною секцією «Плуга» товаришками і з свого боку провадити прикріплення товаришок до окремих гуртків, а також допомагати виявленню серед сількорівських мас жінок, що мають хист до літпраці;