Тетяна Кардиналовська (1912).
Сергій Пилипенко в роки Першої світової війни.
Сергій Пилипенко ― редактор «Селянської Правди» (1921).
«Плуг» у 1923 році. Сидять (зліва): Петро Голота, Сава Божко, Іван Шевченко, Сергій Пилипенко, Андрій Панів. Стоять (зліва): Іван Кириленко, Григорій Плискунівський, Іван Сенченко, Олександр Копиленко.
Учасники І Всеукраїнського з'їзду «Плуга», Сергій Пилипенко в центрі другого ряду знизу (1924).
Дружній шарж Олександра Довженка «Папаша» (1924).
Сергій Пилипенко в роки Першої світової війни.
Делегати II з'їзду «Плуга», Сергій Пилипенко в центрі третього ряду згори (1925).
Сергій Пилипенко з дочкою Асею (1926).
Тетяна Кардиналовська та Сергій Пилипенко з донькою Асею (1927).
Сергій Пилипенко зі своїм знаменитим портфелем (1927).
Делегати IV ювілейного з'їзду Спілки селянських письменників «Плуг». Сергій Пилипенко в центрі другого ряду знизу (1927).
Зустріч із професором Василем Сімовичем під час правописної конференції в Харкові 26 травня — 6 червня 1927 р. Сидять (зліва): Іван Микитенко, Андрій Панів, Василь Сімович, Сергій Пилипенко, Павло Тичина. Стоять (зліва): Максим Лебідь, Микола Самусь, Василь Минко, Остап Демчук, Анатоль Гак, Михайло Биковець.
Дирекція Інституту Шевченка. Зліва: Ієремія Айзеншток (учений секретар), Дмитро Багалій (директор), Сергій Пилипенко (заступник директора).
Зустріч із Анрі Барбюсом 5 жовтня 1927 р. Сидять (зліва): Павло Тичина, Анрі Барбюс, С. Дюма (секретар А. Барбюса). Стоять (зліва): Давид Фельдман та Сергій Пилипенко.
Зустріч із робітниками Харківської канатної фабрики. Сергій Пилипенко виступає. Сидять (зліва): Анатоль Гак, Андрій Панів, представник культкому підприємства, Сава Божко, Василь Минко, Володимир Сосюра (1928).
Сергій Пилипенко (друга половина 1920-х).
Анатоль Гак і Сергій Пилипенко в купе поїзда (кінець 1920-х).
Сергій Пилипенко з доньками Асею та Мірталою (1931 або 1932).
Ася, Міртала та Роксолана (1932).
Тетяна Кардиналовська та Сергій Пилипенко (1933).
Цю книжку може читати кожний селянин, робітник, студент і „іскушонний“ читач... Мало хто з авторів нашої сучасної літератури може цим похвалитися, бо в нас подаються або глибокі психологічні нюансовки для інтелігента і їх не зварить у своїм казанку широкий низовий читач, або примітивки для селян, і їх не читатиме інтелігент — вони нудні. В цій книжці широкий читач знайде простих, здорових людей, цікаву фабулу і збудований на несподіванках цікавий сюжет»