Після цих віршів я ще писала багато, але так само ніколи їх не оброблювала, і думка заслати їх в якийсь журнал хоч і приходила мені в голову, але я гадала виконати її лише в далекому майбутньому, але оскільки Ви, Пане Редакторе, вважаєте, що я можу писати, то я буду до своїх справ ставитися більш поважно. Буду працювати над ними, обробляти та обточувати. Ви, Пане Докторе, задали мені запитання щодо моєї тематики?
Цікавлюся я всім. Для декількох своїх віршів брала я свої теми із давноминулих часів, брала свої мотиви з легенд і казок.
Але все ж таки мене найбільш тягне зафіксувати в своїх віршах саме «живе життя» з його сірою буденщиною і надзвичайною, святочною радістю, і з безмежною кількістю ріжних настроїв з їх невловимими або ледве вловимими нюансами.
Отже, я в більшості випадків сідаю писати, щоб передати певний настрій. Не змалювати цілий образ, а лише дати відчути настрій.
Можливо, якраз тому мені так мало подобається щось з віршів наших найбільш видатних закордонних поетів. Я завжди щиро дивуюся їх великому словнику чужих слів, надзвичайному знанню історичних фактів і, нарешті, «вишуканим» назвам їх віршів або цілих збірників («Там, де Беатриче...», «І покотилося коло...»).
Але так мало я зустрічала віршів, які б мені хотілося взяти і ще раз перечитати. Нібито і все є: вишуканий ритм, оригінальний зміст, але настрою — душі — немає.
Із поетів Великої України (з тих, що Ви мені радили прочитати) я добре знайома з Рильським і люблю його, читала Зерова, але лише тепер дістану і прочитаю Плужника та Филиповича.
Щодо решти авторів, яких Ви мені порадили прочитати, то я Бодлєра і Рільке читала, Гамсун і Зудерман — це мої любимі автори. Читала також Монтерлана, але ні Жаля, ні Лакрателя нічого не читала, та обов’язково прочитаю.
З чеською літературою я знайома досить добре (Маchara дуже люблю), але Шальду не читала.
Крім російської, чеської та німецької мови, які я знаю зовсім добре, я ще володію французькою, але значно гірше (лише читаю вільно).
Крім цих мов, я не можу читати більше ні на одній.
Але зараз я працюю над своєю рідною українською мовою, яку я, на жаль, знаю дуже недавно і над якою мені прийдеться багато попрацювати, щоб володіти нею як рідною.
Кінчаючи листа, я ще раз глибоко дякую Вам, Пане Редакторе, за Вашу ласкавість, за ті щасливі хвилини, що Ви мені принесли своїм листом.
Сподіваюся, що і надалі Ви не відмовите мені в свої[й] критиці та порадах, які будуть для мене завжди надзвичайно цінні.
Зі щирою пошаною до Вас Олена Теліга.
До Івана Кабачкова
[Варшава], 10/ІV 1930
Високошановний Пане Професоре!
Вибачте, що турбую Вас. Справа в тому, що я все ж таки дуже б хотіла кінчити інстітут, тим більш, що наш матеріяльний стан теперішній дозволить мені це зробити.
Тут, в Варшаві, я працюю в маленькій дитячій школі; викладаю українську мову. Дуже полюбила цю справу, багато працюю і переконалася, що я не така вже не здібна до цієї справи, як я гадала раніш. Отже, хочу обов’язково мати діплом, щоб мати можливість хоч в майбутньому поважно працювати по цьому фаху.
Тут, в Варшаві, я маю можливість діставати книжки, потрібні мені для діпломної праці, яку хочу взяти по літературі у проф. Білецького, а в літі хочу працювати над нею.
Плани у мене такі: приїхати тепер до Чехії, взяти тему для праці, поговорити з проф. Білецьким і дістати підручники до майбутніх іспитів. В зимі ж я приїду до самої Праги, щоб жити там і зробити всі іспити.
Хочу приїхати тепер якнайскорше, аби могла вже за короткий час приступити до праці. Щоб виїхати до Чехії, я мушу мати посвідку від інстітуту, що я ще не склала всіх іспитів і що я ді[й]сно вчилася в інстітуті. Не відмовте мені в цьому, Пане Професоре, бо це для мене дуже важно. Поки працюю тут, безкоштовно, мені діплом не потрібний, але ця праця дала мені віру в свою здібність до учителювання і велику енергію до праці і до закінчення студій. Хочу дуже порадитись з п. п. професорами Сімовичем і Білецьким про терміни складання іспитів. Дуже прохаю Вас, пане Професоре, надіслати потрібну мені посвідку на призвище Teliha, а не Шов-генівна, бо я вже не маю в полі свого дівочого призвища.
Ще раз прохаю вибачення за турботи, але справа ця для мене остільки серйозна, що хотілося б якнайскор-ше її вирішити.
Адреса моя: Polsko, Warszawa., Przemyslowa 26 m. 40.
Olena Teliha
З глибокою пошаною Олена Теліга