До Наталі Лівицької-Холодної
[Желязна Жондова], 22/V 1932
Мила моя Натуся!
Ось, цілком несподівано для себе, я мусила виїхати на село вже на ціле літо.
В минулу суботу приїздила до Варшави, щоб зліквідувати свою кімнату і полагодити деякі справи, але не могла бути в тебе, хоч і дуже хотіла тебе бачити, бо «Запорожжя» мало якраз в цей вечір свою вечірку, і ти, безумовно, мала бути там. Телефонувала тобі двічі з ріжних цукерень, але все не могла дозвонитися. Шкода, бо тебе, одну тебе, хотіла я більш від усього бачити із всіх своїх варшавських знайомих.
На село мусила я переїхати завдяки розпачливому фінансовому стану, Акордів Міші не платять, а місячна пенсія така мала, що після 10-го нема вже ні гроша, а мені доводилося платити за мешкання і ще жити якось, хоч я останні місяці і не працювала вже в своєму склепі. До всього цього, надходить літо, треба б щось шити, а я, на жаль, не маю таких здібностей, як деякі з наших знайомих пань, що вміють вдягатися, не маючи грошей.
Тепер сижу на тому ж самому, досить ненависному селі, що і в минулому році. Зате не потрібую ні про що турбуватися, сплю, гуляю, читаю, вишиваю і (заспокой свою заботливу душу!) їм скільки влізе і п’ю молоко і сметанку!!!
Але все ж тоска тут страшна. Цілий день сижу сама, сама гуляю, бо Міша приходить такий втомлений, що відразу ж валиться на ліжко.
Часто думаю, як би добре було, коли б ти була зі мною! Ми б ходили з тобою цілі дні і розмовляли б під кожною сосною.
Що ти робиш тепер, Натусенько? Як твоя праця і твої іспити? Чи думаєш кінчати в червні чи відкладеш? Чи поїдеш до Львова на з’їзд романистів? Які взагалі новини в Варшаві?
Пишу в Варшаву тобі першій, ще напишу пані Стефі. Знаю, як багато у тебе роботи, але все ж постарайся знайти вільну хвилину і написати про себе.
З Чехії я дістаю великі листи від Зої, Л. Мосендза і В. Куриленка.
Зоя — як Зоя! З Маланюком в Празі бачилася, на його відчиті, перша підійшла до нього, але, пише, що він був таким грубим по відношенню до неї, що вона відійшла не попрощавшися. Люба вона і хороша, і довірлива дуже. Але нащо наражатися на таку прикрість? Атже вона знає Маланюка ще краще, ніж я і ти.
Прислала мені декілька своїх віршів. Не знаю, що з цим «фантом» робити.
Мосендз пише з санаторії. Одержала перший лист від нього з приводу свого вірша «Чоловікам», а тепер він взагалі мені часто пише хороші, теплі листи. Між іншим: він захоплюється віршами Ю. Липи і прохав мене написати «об’єктивно», чи він сам такий же хороший, як його творчість! Розумієш, яке тяжке завдання дав він мені? Відписала я йому, що він, Ю. Липа, людина хороша, цікава, вартісна, але по-іншому, як його вірші. Менш тверда, менш цільна і пряма.
Леонід дуже засумував, що його ідеал не такий, яким він його уявляв, і покинув думку написати йому листа, хоч я і раджу це зробити.
Ах, Липа, Липа, скільки він розчарувань приносить своєю особою! Хоч все ж я певна, що він дуже хороший, а все, що має Недоброго, це вже все зайве, наносне!
Чи ти пишеш щось, Натуся? Чи відіслала якісь забуті і занедбані «твори» до не менш занедбаної редакторши п. Бурачинської?
Взагалі, дорогенька, напиши мені багато про себе і про своє оточення.
Чи було щось цікаве в Л.Н.В. за квітень, я не бачила цього примірника.
Михайло має тепер апарат і фотографує все, що тільки можна. Коли буде моя, хоч одна подібна, то перешлю.
Часто думаю, як гарно ми будемо проводити з тобою час в майбутньому] році. Тільки треба, щоб ти мала хоч трохи більше вільного часу, тоді ми зможемо ходити разом і до кіна, і до театра, і просто, що для нас найцікавіше, шлятися і розмовляти.
Є у мене до тебе прохання. Може, побачиш десь нашого спільного адоратора, князя Накашидзе, що я маю його промову, надруковану в польській мові, яку він мені дав, але не знаю, як йому передати. Привітай його від мене щиро.
Напиши, як пройде Петлюрівська академія.
А тепер кінчаю, бо вже зараз ідуть на пошту.
Вітай маму, тата, Петруся і Ідочку. Ту, останню, хіба поцілуй. Пані Ядзю Краснопільську теж. Мила вона.
Тебе ж цілую найміцніше.
Не забувай мене.
Пиши мені по такій адресі.
O.Teliha
Wies Zelazna Rzadowa
Poczta Olszewka
Pow. Przasnyski
Woj. Warszawskie
Твоя Лєна
Вибач, що так нерозборчиво пишу, але спішу дуже.
[Желязна Жондова], 4/VІ 1932
Люба моя Натуся!
Вчора одержала твого листа. Нарешті! Дуже йому зраділа, тим більш, що він був дуже цікавий.