Часто згадую в таких випадках Чубенка, а особливо — п[ан]і Лізу. Як же ж легко, дійсно, бути соціалістами, живучи на культурному Жолібожі і не спітикаю-чися ані з робітниками, ані з селянами! І, зверни увагу, ніхто з молодшого покоління не влаштувався так комфортово, як власно — соціалісти Чубенки. Коли ще виголошує ідею соціалізму Чубенко — я ще можу витримати, але ледве за цю справу береться Ліза — це робиться не до витримання.
Але все ж таки я люблю її і, на мою думку, ти, Натусь, застрого її судиш. Це правда, спочатку вона не робить приємного вражіння, і причиною цього є ті негативні риси, які вона має і які кидаються відразу: брак м’ягкості, жіноча хитрість, занадта дбайливість про свій одяг, і — певність себе. Але, вір мені, Натусь, вона має добре серце і, безперечно, має розум. І в тому і в другому я переконалася в свої тяжкі хвилини, коли вона ставала по відношенню до мене ніжною і жіночою, і цього я не забуду їй, і за ці хвилини я прощаю їй багато шпилєк, які вона, по звичці, запускає і мені.
Знаю, дорогенька, що ти їй найбільше закидаєш те, що вона є «слабою» українкою. Але, Натусь, не обвинувачуй її дуже. Не забувай, що по походженню вона не є чистою українкою, а до того це є жінка типу «інтернаціонального», яка справам нації уділяє небагато часу. Але вір мені, вона не є цілковито пасивною. Знаю чудово, яку війну вона мала зі своїм добрим знайомим чехом-русофілом. Знаю, як вона його усвідомлювала, як боронила справу нашого руху, як вишукувала ріжні твори в англійській, французькій і чеській мові, де б мова шла про існування укр. нації, щоб подарувати потім цьому знайомому, зробивши до них жовто-блакитні обкладинки. А багато наших жінок-українок, які є такими свідомими в українському товаристві, мовчать вперто при представниках чужої нації. І не лише жінки, а й чоловіки!
Чехович мене відштовхнув з першого погляду. Липа — це складна штучка, спочатку він мені дуже сподобався, як я тобі казала, тепер я його пізнала з іншого боку, але, знаєш, Натусь, все ж якось мені не віриться, що людина, яка могла творити такі ніжні, глибокі і моральні вірші, є непорядною. Все здається, що в цьому є якась «таємниця». Лукасевичів я знаю мало, хоч і належала до їх товариства, як Ліза і Ільницькі. Левко мені не дуже подобається, а Стефа, на мою думку, є безтолково добра, але цілком не цікава. Дуже цікаво мені буде пізнати твою думку щодо них.
Чому Ліза ввійшла в це товариство? Думаю тому, що і ми з Мішею. Стефа нас всіх дуже запрошувала, у неї збиралися завжди інтелігентні люди, лише українці, отже, не знаючи їх ближче, Лукасевичам нічого не можна було закинути, тим більше, що і Левко, і Стефа завжди працювали в ріжних укр. емігрантських організаціях. Зрештою, всі наші стосунки носили лише «розваговий» характер, де ніхто на поважні теми не розмовляв, ось такий, який ти бачила, коли була у нас весною. Тільки Липа не бував на таких вечерях, натомісць бував один з найбільш цікавих для мене співбесідників — інж. Соколовський.
В Слов. Товариство завели мене Ільницькі на відчит Липи, якого я перед тим ніколи не бачила. Ага, Ільницькі, і тих я знаю лише з товариського боку. Батько мій їх не дуже любить, але для мене вони були завжди дуже добрі, а Оля Ільницька по своїй доброті це Зоя №2.
Слов. Товариство мене спочатку зацікавило, бо я, власно, скучила вже за такою організацією, де б відбувалися відчити, часом гумористичні вечірки, а часом і просто танці. Головним же магнітом, і як би запорукою порядності цього клубу, був для мене д-р Липа, якого твори для мене були патентом на його непохитну чесність і українськість. Не подобалося мені, що майже всі члени цього клубу не були емігрантами, але ж сам голова був ані волиняком, ані галичанином. Був — наш.
І ось, Натусь, уяви собі, яке на мене вражіння зробило, коли Липа заявив: «Я ж не є еміґрантом!» Я знала, Натусь, що він має обивательство, але... він же з Одеси!
За весь час свого перебування в Сл. Тов. я ні від кого нечула щось проти «еміґрантів». Зате «наш» Липа на кожному кроці підкреслював свою відокремішність від якої б то не було емігр. орґанізації. Що це значить, Натусь? Я нічого не розумію! Чому він ніколи не буває на наших національних академіях, на наших концертах і т. п. Що сталося між Липою і, напр., Центр. Комітетом? Може, хоч ти пустиш хоч трохи світла на цю таємницю для мене. Я пізно приїхала до Польщі, і мені так тяжко зорієнтуватися в взаємовідношеннях вас, давніших «варшав’яків».