Але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна. Це відчувається щодня в різних розмовах у Спілці, в їдальні, в моїй хаті. Це відчувається в тих віршах і рефератах, що мені зносять до Спілки. В десятках запрошень до різних людей, що пропонують навіть жити в них тепер. Атому у нас всіх, навіть помимо всіх прикростей, помимо голоду щодня, помимо навіть собачого холоду, — у всіх нас чудесний настрій, і всі ми почуваємося не лише психічно, але й фізично — цілком добре. Шкодуємо, що немає тут з нами Вас, що взагалі нас тут не більше, але гадаю, що і це знов колись буде.
Наразі вітаю щиро Вас і всіх празьких знайомих.
Прошу написати мені листа з усіма Вашими новинами.
Привіт М. і Г.
Олена Теліга
До Уласа Самчука
[Київ], 23 січня [1942]
Дорогий Уласе! Пишу до Вас вже третього листа без відповіді, а натомість від Вас дістаю ось лист, з якого бачу, що Ви не маєте від мене відомостей. Що це все значить?!?!
Гадаю, що цього мого листа Ви вже дістанете напевно. Отже, пишу ще раз. Дорогий Друже! Як я на Вас не гавкаю, але на мою приязнь завжди можете розраховувати, як і на мої обіцянки. З «нею» я розмовляла на цю цікаву для Вас тему, не раз і не два. Все гаразд! Її відношення до Вас незмінне, вона лише хоче, щоб і Ваше було таке. А в тому я її запевнила так, що ми вже вибиралися удвох до Вас у гості, лише Ви по нас не послали (авта), ані самі не приїхали. А вона дуже і дуже хоче Вас бачити і ввесь час думками з Вами. Задоволені? Напевно! Отже, поцілуйте мені за це в своїх думках ручки і погасайте на радощах по своїй кімнаті. А пізніше напишіть їй гарного листа з найсердечнішими привітаннями для мене.
У мене наразі все гаразд. Спілка існує, літературний клуб відбувається щосуботи, стягаючи багато публіки.
Відношення (публіки) до мене добре... В мешканню тепло, бо гріє теплоцентраль, з їжою можливо. Отже, я себе почуваю цілком у формі і збираюся виступати у клубі зі своїми поезіями. Приїздіть! Прочитайте нам щось і як не маєте нового, то з «Волині» або «Марії».
Писала б багато, та нема часу. Сто справ чекають. Маю до Вас прохання: довідайтесь, чи є серед полонених у Рівному маляр Олександр Цимбал, це брат маляра Цимбала, який є тепер в Америці, і артистки Цимбал, яка грає тепер в театрі Садовського в Києві. Вона довідалась, що ніби він там, і прохає Вас про це дізнатися. Бога ради! Зробіть це! Прикладаю докладні дані, і вона, і я будемо вдячні! Пишіть при кожній нагоді. Вітайте Анну Антонівну, Шеккерів, Василя і всіх.
Ваша Олена
Примітки
У другому доповненому виданні «Вибраних творів» Олени Теліги опубліковано 25 її листів: до Дмитра Донцова (автограф зберігається у Фонді Дмитра Донцова, т. ХІІ. у Бібліотеці Народовій у Варшаві); до Івана Кабачкова (автограф зберігається у Слов’янській бібліотеці при Національній бібліотеці Чеської Республіки у Празі); до Наталі Лівицької-Холодної (вперше опубліковані у виданні «Матеріяли до історії літератури і громадської думки. Т. 3: Листування з американських архівів. 1857-1933» (УВАН уСША; редактори Б. Струмін-ський, М. Скорупська у співпраці з Е. Касинцем і Н. Лівиць-кою-Холодною. Нью-Йорк, 1992); до Богдана-Ігоря Антонича (автографи зберігаються у Відділі рукописів у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України у Львові; до Михайла Теліги (вперше опубліковані у книзі Уласа Сам-чука «На білому коні. Спомини і враження» (Нью-Йорк-Мюн-хен, 1965); до Олега Лащенка (вперше опублікований у книзі «Прапори духа. Життя і творчість О. Теліги» (На чужині: Видавництво «Сурма», 1947); до Уласа Самчука (вперше опублікований у книзі Уласа Самчука «На коні вороному: Спомини і враження» (Вінніпеґ: Видавництво товариства «Волинь», 1975).
Листи, які увійшли до нашого видання, були опубліковані у книзі «Олена Теліга: Листи. Спогади» (Упорядник і автор приміток Надія Миронець. Київ: Видавництво ім. О. Теліги, 2004).