Лукасевич Левко (1897-1982). Нар. у Києві, пом. у Празі. Учасник бою під Крутами. Економіст і філолог. Навчався у Празі, з 1930 р. жив у Варшаві, активний учасник українського громадського життя.
Лукасевич Стефанія. Померла у Празі у 1979 р. Дружина Левка Лукасевича. Філолог, громадська діячка. Жила у Варшаві, де була активним членом «Союзу українок-емігран-ток у Польщі» та «Українського клюбу».
Лукасевичі — родина громадських і політичних діячів, приятелів О. Теліги. Після Першої світової війни вони жини у Празі, а згодом оселилися у Варшаві. Євмен Лукасевич — лікар, громадський і політичний діяч, голова у 1918 р. дипломатичної місії УНР у Швайцарії, батько Левка Лукасевича, економіста, учасника бою під Крутами. Олена Лукасевич — дружина Євмена Лукасевича і мати Левка Лукасевича, громадська діячка. Стефанія Лукасевич, філолог, громадська діячка — дружина Левка Лукасевича.
Маланюк Євген (1897-1968). Нар. у с. Новоархангельськ Кіровоградській обл., пом. у Нью-Йорку. Інженер за фахом, поет, публіцист, літературний критик. Одружений з Зоєю Ра-вич (1925), а після розлучення — з чешкою Богумілою Сави-цькою (1930). Автор поетичних збірок «Стилет істилос» (1924), «Гербарій» (1925), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікарпа» (1939) та інших.
Матушевський Юрій (1905-1977). Нар. у Харкові, пом. у Нью-Йорку. Інженер-гідротехнік, навчався у Празі, згодом працював у Варшаві, активний учасник українського громадського життя.
«Ми» — літературний журнал, співзасновником якого був А. Крижанівський і в якому співпрацювала Н. Лівицька-Хо-лодна, Є. Маланюк та інші. Виходив у Варшаві (1933-1939).
Вийшло 11 випусків. У другому випуску журналу взимку 1934 р. з’явилися погромницькі статті проти «Вістника» Д. Донцова, а також проти поетів, які у ньому друкувалися, в тому числі і проти О. Теліги. Ці статті спричинили розрив дружніх відносин між О. Телігою і Н. Лівицькою-Холодною та відхід Є. Маланюка від журналу.
Микола Миколович — див.: Ковальський Микола.
Міша — див.: Теліга Михайло
Мосендз Леонід (1897-1948). Нар. в м. Могилів-Подільсь-кий, пом. у Швайцарії. Інженер за фахом, поет, прозаїк. Друг О. Теліги, присвятив їй вірш «Флягелянти», а вона йому — «Лист».
Мучинська Анна — господиня будинку у Рівному, у якому восени 1941 р. мешкали О. Теліга і У. Самчук.
Накашидзе Г. — грузинський політичний діяч, активний член українського варшавського клубу «Прометей».
«Нова хата» — жіночий журнал, виходив уЛьвові під редакцією Лідії Бурачинської (1925-1939).
Олег — див.: Штуль (Жданович) Олег.
Ольжич (Кандиба) Олег (1907-1944). Нар. у Житомирі, замордований німцями у концтаборі Сахсенгаузен. Археолог, поет, публіцист, культурний і політичний діяч. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940). Побратим О. Теліги, голова Культурної Референтури ОУН, керівник в Україні протинімецького підпілля ОУН під час Другої світової війни.
Орлов Ростислав — Племінник дружини Юрія Клена, працював актором театру і кіно в Москві. Ще підлітком, О. Те-ліга відчувала до нього велику симпатію.
Пеленський Євген-Юлій (1908-1956). Нар. у Стрию Львівської області, пом. у м. Сідней, Австралія. Педагог, бібліограф, громадський діяч, видавець, працював у Національному музеї у Львові (1927-1938), видавець і співредактор журналу «Даж-бог» (1932-1934).
Петронела — див.: Вітаз Петронела.
Петрусь — див.: Холодний Петро.
Прахова (Чорна) Тетяна (1903-1990). Нар. у Варшаві, пом. у Торонто. Дружина У. Самчука. Актриса, знімалася у фільмі О. Довженка «Земля». Як монтажистка, у складі групи І. Кавалерідзе у 1941 р. брала участь у зйомках фільму «Пісня про Довбуша» у Карпатах. На початку війни опинилася у Рівному, де познайомилася і дружила з О. Телігою.
Приходько Ольга (1904-1996), Нар. у Кам’янці-Поділь-ському, пом. у Львові. Громадська діячка. У 1919 р. була членом хору О. Кошиця і виїжджала з ним на гастролі до європейських країн, дружина Ігоря Лоського. Знайома з О. Телігою з празьких часів. Залишилася уЛьвові під радянською окупацією. Була репресована, відбувала покарання у радянських таборах у Горьковській обл. (1949-1955).
РудавськийІнокентій — священик у с. Сосниця на Холм-щині, який допоміг 16 липня 1941 р. О. Телізі і У. Самчукові переправитись через річку Сян в дорозі на Львів.
Рудницький Михайло (1889-1975). Нар. у с. Підгайці Львівської обл., пом. уЛьвові. Письменник, літературознавець. Навчався в Парижі й Лондоні, співредактор львівського часопису «Діло» і літературно-мистецького журналу «Назустріч» (1934-1939).