Чути далекий звук, мов з неба, ніби урвалася струна, завмираючий, сумний. Настає тиша, і тільки чути, як далеко в саду сокирою стукотять по дереву.
Завіса
1904
КОМЕНТАРІ
Смерть чиновника. — Оповідання, написане в 1883 p., коли письменник ще тільки розпочинав свою літературну діяльність, є одним з перших шедеврів Чехова.
«Корневільські дзвони» (1877) — оперета французького композитора Р. Планкета.
«Аркадія»— Так називався в Петербурзі літній сад в театром, де йшли комічні вистави.
Товстий і тонкий.
Герострат — житель м. Ефеса (Стародавня Греція), який спалив у 356 р. до н. е. прекрасний храм Артеміди Ефеської, щоб обезсмертити своє ім’я.
Ефіальт — за давньогрецькою легендою, зрадник, що показав персам (під час греко-перської війни 500–449 pp. до н. е.) гірську стежку, якою вони обійшли Фермопільський прохід і повністю знищили спартанців, що захищали його.
Xамелеон. — Земляк Чехова, П. Сурожський, називає «Хамелеон» серед тих оповідань, у яких «кумедні фігури, смішні діалоги, порівняння, слівця — все це південне, місцеве, близьке Таганрогу. Трапляються цілі картини, ніби вихоплені з місцевого життя» («Приазовський край», 1914, № 171, 2 липня).
Маска. — Оповідання було назване А. М. Толстим серед тридцяти кращих, з його погляду, творів Чехова, про що повідомляв їх автора І. Л. Толстой 25 травня 1903 р.
Зловмисник. — «Зловмисник» — чудове оповідання… Я його разів сто читав. Теж мені судді», — так говорив про оповідання А. М. Толстой. («Литературное наследство», т. 68. М., Изд-во AH СССР, 1960, с. 874).
Про історію виникнення оповідання згадує В. Гіляровський, що жив улітку 1885 р. в Краскові на дачі, куди до нього приїжджав погостювати Чехов. Місцевий селянин Микита Пантюхін дійсно відкручував гайки на залізничному полотні для грузила. «Антон Павлович довго розмовляв з ним, записував деякі вирази. Між іншим, Микита розповідав, як його за ті гайки водили до урядника, але все обійшлося… Микита справив на Чехова сильне враження».
З цієї зустрічі пізніше й народилося оповідання «Зловмисник» («А. II. Чехов в воспоминаниях современников». М., Гослитиздат, 1960, с. 112).
Унтер Пришибєєв. — М. Горький, говорячи про «гігантську політичну роль» російської літератури, підкреслює цю думку посиланням на твори Чехова і, зокрема, на «Унтера Пришибеева» (М. Горький и А. Чехов. Переписна. Статьи. Высказывания. Сборник материалов. М., Гослитиздат, 1951, с. 169).
Цензура відразу відчула сильне політичне забарвлення оповідання. «Стаття ця належить до числа тих, в яких описуються потворні суспільні форми, що є наслідком посиленого нагляду поліції. Через різке перебільшення шкоди від такого нагляду стаття не може бути дозволена», — писав цензор Сватковський у доповідній від 18 вересня 1885 р. (А. П. Чехов. Сборник документов и материалов. М., Гослитиздат, 1947, с. 258).
Оповідання тоді мало назву «Позаштатний охоронець» і призначалося для журналу «Осколки».
Одержавши «листа з коректурою… злощасного оповідання» (із листа Лєйкіну від 30 вересня 1885 p.), Чехов відіслав його в «Петербургскую газету» під новою назвою — «Наклепник», і так воно було там надруковане..
Назву «Унтер Пришибєєв», що набула величезної узагальнюючої сили, письменник дав оповіданню, включаючи його в Зібрання творів.
Горе. — За свідченням А. П. Чехова, тема оповідання взята з життя Чикінської лікарні під Воскресенськом, у якій він працював лікарем одразу ж після закінчення університету в 1884 р. (Антон Павлович Чехов. Его жизнь и сочинения. М., 1907, с. 7).
Туга. — Оповідання вразило всіх надзвичайною майстерністю виконання. Особливе захоплення викликала кульмінаційна частина твору. Так, Ол. П. Чехов писав братові: «»… згадуються слова твого оповідання, де Іона говорить кобилі: «Був у тебе, скажімо, жеребчик і вмер, і ти йому, скажімо, — мати… Адже шкода?..»
Л. М. Толстой називав «Тугу» серед кращих оповідань Чехова.
Припадок. — Трагічна смерть В. М. Гаршина в березні 1888 р. потрясла російську інтелігенцію. В літературних колах вийшла думка про видання двох збірників, присвячених пам’яті загиблого письменника. У другому збірнику, створенням якого займалась редакція журналу «Северный вестник», брав участь і Чехов.