Выбрать главу

Сліпченко. (Мовчки дивиться на його.) А дома ж хто зостанеться? Покинемо саме жіноцтво?

Панас. Ну, лишайтесь ви.

Сліпченко. Мене й Марка розстріляють сеї ж ночі. Перший Тихон викаже.

Софія. Ах, тату, як можна таке говорити?

Сліпченко. Не тільки викаже, а сам розстріляє.

М а р к о. (З гнівом б'є кулаком по столі й устає.) Якби не полк Сагайдашного! На ранок ми б їх на трісочки рознесли.

Сліпченко. (До Панаса.) Самий вірний, свідомий, самий кращий полк... зрадив! Всі большевики. Не треба їм України, не треба їм волі, нічого не треба, дайте їм волю грабувать, насилувать, нищить. А большевики ж( це дають, скільки хочете. Розбили ж тюрму і випустили всіх уголовників. Озброїли їх і пустили по городу. Ну?

Софія. Це не може бути.

Сліпченко. Та як не може бути?! Піди подивись: тюрма порожня. «Не може бути»! Через що ж не може?

Марко. (Ходить по хаті, підходить до вікна, знов до стола.) А мама де?

Христя. Спить. У неї дуже боліла голова.

Сліпченко. Ну, то й не треба будить. Скажете, що були. Та ми скоро вернемось. Це чорта вже з два! Каменя на камені не лишимо. Вивішаємо падлюк до кореня. Кацапа як не винищити до ноги, то й ради з ним нема! Ну, будем прощатись. Ви, Панасе, зоставайтесь з жінками. Треба ж кому-небудь.

Панас. (Спокійно, але рішуче.) Ні, не зостанусь. І не кажіть. Я йду зо всіма.

Сліпченко. Гм!.. Як же вони...

Панас. Проживуть цей час без нас. Гроші мають. Що ж робить?

Голосний дзвінок.

Всі змовкають і повертаються до дверей.

Сліпченко. Хто б це міг буть?

Марко. Чи не Хомчук забіг за нами? Пора, тату. (Швидко йде в сіни.)

Сліпченко. Гм! Дивно, дивно. Хто б це міг бути?

Через який мент чути дужий крик. Топотіння ніг. В кімнату вбігають большевики з револьверами і рушницями в руках. Деякі в салдацькій одежі, деякі в штатській. Декотрі обмотані ♦лентами* з набоями. Збоку в деяких висять шаблі.

Всі вони кричать «Руки вверх*! «Руки вверх*! І ціляться на всіх. Всі підводять руки догори. Сліпченко зробив був рух до своєї рушниці, але зупинився і також підняв.

Слідом за юрбою вводять Марка з піднятими догори руками в супроводі трьох большевиків з револьверами і рушницями.

1-й большевик. (До Сліпченка.) А-а, вот он, старый пес! Попался, стерва? А кто еще тут есть? (До Панаса.) Ты кто?

2-й большевик. Да што їх розпитуваться много. Усіх на одну шворку та й гайда!

3-й большевик. (До Панаса.) Ты — кто, я спрашиваю?

Панас. Хіба ви не бачите?

1-й большевик. (Дивиться на варстат.) Рабочий? Панас. Робочий.

1-й большевик. (Побачивши Арсена.) А-а, раненый вильный козак?

Софія. Это не вильный козак. Это гимназист. Его ранила пуля через окно. Посмотрите. Он сидел дома. Мальчик.

2-й большевик. А ти хто ж така, заступниця? Софія. (Мовчки оглядає його з ніг до голови й одвертається.)

1-й большевик. Подожди, товарищ. Невинных не трогать.

3-й большевик. Ну, скорее, нечего! Сказано, этих двух. Черт с ними, с другими. Ну, марш за нами.

Серед большевиків. Идем, идем! Надо скорее. Украинцы захватят.

Софія. Куди ж ви ведете їх?

2-й большевик. А тобі какое дело? Хочеш з ними? Ходім!

1-й большевик. (До Сліпченка.) Ну, идем! Ведите того.

\ Софія. (До 1-го.) Послушайте, товарищ, куда вы ведете их?

'М а р к о. Та що ти питаєш їх? Хіба ти не бачиш, з ким ти г^ориш?

С его е д юрби. Та што там за разговори?

— Марш! Веди їх!

— ДА прикончить здесь и баста!

— Стреляй их всех, буржуев!

1-й /большевик. Товарищи! Помнить, что мы не разбойники! Слышите? Перваго сам застрелю! (До Софії.) Это ваш <^ец и брат?

Софія. Да.

1-й большевик. Мы их арестовали за контрреволюционное выступление против рабочих и крестьян. Они будуть судимы революционным трибуналом.

Софія. Мне можно следовать за вами?чЯ знакома с товарищами Гринбергом и Семянниковым. Я сегодня приехала из Петрограда. Вы можете отвести их к товарищу Гринбергу?

2-й большевик. Та што за разговори такі? Там гайдамаки набіжать, а ми тут з буржуями мармалади... веди їх к чортовій матері, а то тут же перестреляю всіх, як собак.

1-й большевик. Ну, идем! (До Софїі.) Следовать можете. Но... я Вам не советую.

Сліпченко. Прощайте, діти! Мамі там ска... (Його штовхають у спину прикладом, і він заточується й майже вибіга в сіни.)