Мул єн. Ще хто?
Янсон. На жирову кралю сто франків або один поцілунок.
Сніжинка (схопившись вражено). Янсоне, це що?
Янсон (спокійно). Краса виграє.
Мулєн. Ще хто?
Сафо. І я на жирову кралю десять франків.
Рита. Ого! Швидше, Мулене!
Мул єн. Ще хто? Нікого? Одчиняю колоду. (Дає на-право й наліво.)
Сафо. Жирова краля! Програла!
Мул єн. Побита!
Янсон (спокійно). Краса виграє.
Рита. Ну, Білий Медведю? Хто кого: чи Мулен тебе, чи ти Мулена?
Мулен. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Пббитий. Шість поцілунків! Прошу. Хто ставить?
Кардинал (виймаючи гаманця). Гм! Я волів би, дитинко, щоб ти грала на поцілунки. (Дає гроші.)
Сафо. Он я-як? Ах, ти ж... Ну, чекай!
Рита. Два зразу на червоного короля! Кінчать — так кінчать!
Мулен (в захваті). Чудово! Ще хто?
Янсон. Сто на жирову кралю.
Сафо. Я десять на неї!
Мулен. Чудово! Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два. Раз-два. Червоний король. Побитий. Вісім поцілунків!..
Сафо. Далі ж, далі! Що за свинство!
Мулен. Ах, далі... (Здає.)
Рита. Білий Медведю! Побиває тебе Мулен! Та що ти все п’єш? Ти б краще пограв! Га? Не хочеш? Останні два поцілунки ставлю... (В голосі мука і одчай завзяття.) Прощайся. Ну?
Корній помалу встає й підходить до столу, заклавши руки в кишені.
М у л е н (з легкою тривогою, але й з викликом дивиться на нього). Месьє Корній хоче грати?
К о р н і й. Ні, хочу дивитись.
Рита. Тільки дивитись?
Сафо (незадоволено). Е, я не хочу грати, як так.
Кардинал. То найкраще, дитинко, давай сюди гроші. То не наша гра.
М у л е н (до Рити). Ну? (Випиває склянку вина.)
Рита (встає. Глухо). Уже вісім? Більше ніхто не хоче грати?.. Ну, розуміється. кінець? Ну!..
Знаєте що, Мулене: або квит на все, або... кінець грі і... всьому. Хочете?
М у л е н (хвилюючись). На все квит чи тільки на поцілунки?
Рита. Ха-ха-ха! І тут торгується. Ні, за рукавички, що ви сьогодні купили, я вам зостанусь винна п’ять франків! Кінець або так, або так! Ну?
Мул єн. Добре. На червоного короля?
Рита. На червоного короля!
М у л е н (здушено). Одчиняю колоду. Раз-два. Раз-два.
Корній. Стійте. (Дуже хвилюється, хрипло.) Ні, нічого... здавайте!
Рита. ДЦо^ги хотів? Що ти хотів? Чстглйтгг МуттодсІ Що ж ти хотів, говори скоріше! Ну? Ну, що? Ну, говори ж, ти!
Корній. Нічого, далі...
Рита (дико). А-а! Ну, так далі, Мулене, далі, швидше кидай подлого червоного дурня! Швидше ж, ну!.. Руки дрижать, — теж мужчина!
Мул єн (трясучись весь). Раз-два. Раз-два. (Всі напружено слідкують.)
Рита. Швидше! Швидше!
М улен. Червоний король! Побитий!
Рита (тихо опускаючись на стілець). Ну, от і кінець. Побитий. (Заплющує очі й сидить як мертва.) Тепер кінець.
Корній (хрипло, голосно). Ну, а тепер весь квит на^ моє полотно... На полотно. Ну?^
Мулен (розтеряно). На полотно?
Рита хутко підіймається й напружено застигає.
К орній. Так, на моє полотно. Не варте?.. Програю, ваше полотно і... Чорна Пантера. Виграю... моє полотно...
і... Чорна Пантера.
Рита (гордо). Чорна Пантера не програється! Я йду за Муленом. Ходім!
Корній (тихо). Я не скінчив же... Я хотів сказати: «і Чорна Пантера буде вільною». Вона може й тоді піти з Муленом. (До Мулена.) Ну? (Мулен вагається.)
Сніжинка (обурено). О, крамар паскудний! Та грайте ж!
Мулен (з кривою посмішкою). Добре! На що ставите?
Корній. На жирову кралю.
Сафо. Ой, не треба, вона програє!
Корній. Здавайте.
Мулен (дрижачим голосом). Одчиняю колоду. Раз-два... Раз-два... Раз-два...
Довго рахує. Видно, як Рита дрижить і жадно слідкує за картами;
Корній стиснув кулак, стоїть непорушно; Сніжинка глибоко зітхає.
Мулен. Жирова краля... (Убитим голосом.) Взяла...
Випускає карти й криво-жалко посміхається до всіх.
Всі глибоко зітхають.
Корній. Полотно моє... А Чорна Пантера вільна... (До неї.) Хочеш додому?
Рита мовчки йде до вішалки, одягається.
Сніжинка (в захваті і схвильовано стискуючи руку Корнію). Ви гарні, Медведю. Те правда, що я вам говорила. Чуєте? Янсоне, платіть, ходімте! (Хутко виходить.)