Ризик померти зникає
Як два дешифровані нулі
Піна волошок
Зітерлась нанівець
Вітрило велике кольорове
Відсутність
Я говорю до тебе через міста
Я говорю до тебе через долини
Мій рот над твоїм узголів'ям
Двобічні стіни творять лице
Моєму голосу який тебе розпізнає
Я говорю до тебе з вічности
О міста спогади про міста
Міста закутані в наші бажання
Міста ранні й пізні
Міста дужі міста близькі
Покинуті всіма своїми мулярами
Мислителями і примарами
Поле спрямоване смарагдом
Хай живе живуче що пережило
Небесне збіжжя на нашій землі
Годує мій голос я мрію і плачу
Я сміюся і мрію поміж вогнями
Між сонячними гронами
І на моєму тілі простяглось твоє тіло
Обрус твого світлого дзеркала.
Стільки книг
Полю Боне
Книжки мої очі все ж розгублені мої руки тремтячі
Вас не розсіють мури можуть упасти
Буря здіймає воду вогонь і попіл
Нема серед вас жодної зірки всесвіту
Людей на берегах
Цієї книги безберегої
Більше ніж під землею мертвих
Людей поміж рядками
Цієї книги вічної
Більше ніж днів поміж ночами
Людей поза часом
Більше ніж зниклих живих
О книга розуму плодючого
У книзі вкарбовано золоту точку пам'яті
А потім забуття в очах які не вміють читати.
Моральність сну
Канати відстаней канати проблисків
Канати сподівання кинуті відсутнім
Лінощі дітей
Квітка її вічність
Буря її сила
Звитяги гарного часу
Жінка її дорога всюди
Жінка вогонь природи
Тканина зіткана із сонця
Вся полум'я аби мене спалити
Між небокраями мінливими
Що творять і руйнують її вроду
Вкриває ліс її рамена
Її волосся безшелесне
Єдиним шумом крил єдиним наспівом
Жнива космічні
Та все зав'язується в вузол у моєму володінні
Щоб дужче мене нагнути й принизити
Радість світло зсудомлені
Своє сяйво втрачають і свіжість
Страждання моє стає увіч
Бійка розгнуздана на підмостях
Лице волохате вогнисто-чорне
Сморід сопухи стеля смолиста
Ведмідь без намордника пантера зацькована
Сутінки люті
Клітки порожні зачинені
Безплідна коза на зорянім небі
Старіє і лічить прожиті роки
Пополудень був із билинок
щоб бути звичайним
Обійми кволих рук
Десять образів-пальців тремтячих
Прикритих м'якими білими перстенями
Отже моє марення отже мій крах
Отже мої сили зруйновані
Сміх перекосився
Хай гра приносить на солодкий стіл
Твоїх легких грудей
Ніч снігову ніч млисту
Сон на тремтячім мості
Мне сорочку часу
Життя
І випуклість твоїх грудей
Його тримає на межі безодні.
Ґрати натягнуті мої ретязі роблять свою справу
Твої кучері біль відтинати найтемніше
Я краятиму морок
Моєї кімнати яка обмежує
Чи зможу я розрити ґрунт що так обліг мене
Знаходити частинки сходинки щокроку
Джерело блідаве чи сяйливе
Ріка бундючна
Міст легкий
Плин океан
Безмежна плоть відкрита
Роздерта завіса неба
Плід вітерець здоров'я
Тіла котре не виснажиться.
Дзеркало калюжка шлюбна
Серце назагал із зовнішности
Мої повіки моє чоло крихти бажання
Ще являють мою невинність
Флора на квітці
Я на воді впірнаю в воду
Я креслю береги пустельні
Я новини матиму від тебе
Якщо проникну я крізь сонце.