Життя і творчість Поля Елюара
1895 р. 14 грудня: народився Ежен-Еміль-Поль Ґріндель у Сен-Дені (Сен), у родині бухгалтера. Навчається в школі Сен-Дені, потім у школі Ольней-су-Буа. 1909 р. в початковій, відтак у вищій школі Кольбер, у Парижі.
1912 р. Грудень: гемоптизія (кровохаркання) змушує його перервати навчання. Він іде до санаторію Клавадель поблизу Давоса у Швейцарії, де зустрічає молоду росіянку, Єлену Дмитрівну Дьяконову, якій він дає ім'я Ґала. Вона стає Ґалою Елюар 1917 року.
Читає Листя трави Вітмена і поетів унанімістів з групи Абатство Кретей.
1913 р. Ґріндель публікує власним коштом Перші вірші, а наступного року Марні діалоги (які пізніше знищив).
1914 р. Грудень: за декілька місяців після виходу з санаторію його мобілізують.
1916 р. Працює санітаром у звичайному евакуаційному шпиталі №18 в Арґікурі (Сом). Книжечку віршів Обов'язок, надрукованих на ротаторі, він підписав прізвищем своєї бабусі по материнській лінії Елюар.
1917 р. На фронті в 95-му піхотному полку. Шпиталізований, він повертається до Парижа.
1918 р. Травень: народилася його дочка Сесіль.
У липні Елюар публікує Вірші для миру.
1919 р. Приєднується до групи Дада, де знайомиться з Араґоном, Бретоном, Супо, Цара.
1920 р. Публікує перше число свого журналу Проверб і Тварини і їхні люди, люди і їхні тварини.
1921 р. Потреби життя і наслідки снів.
1922 р. Гурт Дада розпадається. Публікації Біди безсмертних і Повторення.
1924 р. Перший Маніфест сюрреалізму дозволяє перегрупувати перебіжчиків з Дада довкола Андре Бретона.
Елюар публікує Вмерти не помираючи, потім сідає на судно в Марселі і пливе на сім місяців в Екстрем-Ор'ян. Повернувшись, бере участь у редагуванні першого номера Революсьйон сюрреаліст.
1925 р. 152 число журналу Проверб стали наймодніші, написано в співпраці з Бенжаменом Пере, і Поза мовчанням.
1926 р. Столиця болю. Зворотній бік життя або людська піраміда. Елюар вступає до комуністичної партії і співпрацює з журналом Кларте.
1927 р. Підписує з Араґоном, Бретоном, Пере і Уніком «лист п'яти» до сюрреалістів не комуністів.
1928 р. Захист знання. Елюар госпіталізований у Ґрізоні, в санаторії Ароза, де він перебуде зиму.
1929 р. Любов поезія. Елюар зустрічається з Нюш (Марія Бенц), з якою одружується 1934 року і живе сімнадцять років, знайомиться також з Рене Шаром.
1930 р. Уповільнювати роботи, у співпраці з Шаром і Бретоном. Незруиіний. Непорочне зачаття, у співпраці з Бретоном.
1931 р. Я сплю.
1932 р. Саме життя. Наступного дня після Міжнародного конгресу письменників-революціонерів у Харкові Елюар розриває стосунки з Араґоном і виголошує проти нього гнівне слово під назвою: Свідчення.
1933 р. Елюара виключають з комуністичної партії. Він публікує Як дві краплі води.
1934 р. Елюар виступає проти небезпеки крайніх правих, підписує «Заклик до боротьби» і бере участь в Комітеті пильности інтелектуалів. Троянда для всіх, яка включає в себе експерементальні вірші.
1935 р. Конференція у Празі, присвячена виставці сюрреалізму, з Бретоном. Спільні ночі і Легка.
1936 р. Свіже повітря, Поручні, Записи про поезію (з Бретоном), Плідні очі. Серія конференцій в Іспанії довкола ретроспективи Пікассо і в Лондоні, де проходить Міжнародна виставка сюрреалізму. Виступає проти франкістських сил.
1937 р. Поетична очевидність, Вільні руки, Перші давні погляди, Запопадлива, Декотрі із слів, які досі мені були таємно заборонені.
1938 р. Організовує з Бретоном «Міжнародну виставку сюрреалізму» в Парижі і співпрацює з ним над Скороченим словником сюрреалізму. Після бомбардуваня Ґерніки, в Іспанії, Елюар ще активніше і з більшою силою, ніж досі, переймається подіями в Іспанії («Перемога Ґерніки» в Природному плині). Солідарність, ілюстрована Міро, Пікассо, Танґі, Массоном, продана на підтримку іспанських республіканців.
1939 р. Публікація Медьйози, ілюстрована Валентіном Гюґо, Повна пісня, Допомогти побачити. Елюар мобілізований в Інтенданство Мінєр (Луаре).
1940 р. Демобілізувавшись, Елюар повертається до Парижа. Поява збірки Відкрита книга І.
1941 р. Моральність сну і На нижніх схилах. Елюар зв'язується з Рухом опору.