Потяг із поштою прибув до тупика над Стрипою. Фельдфебель Федір Критай, ординарець Малера, приніс цю звістку надвечір. У кімнаті Федір застав усіх трьох співмешканців. Один, Мартін Остеррайхер — тлустий, як годований індик, з червоним носом, походив з-під Ґраца. Він служив у штабі топографом. Другий, Міхаель Пфайфер — командував розвідниками. Пфайфер часто зникав з будинку на два-три дні. Потім дещо оповідав про пригоди на російському боці фронту. Офіцери часто після вечері обговорювали свою службу серед незнайомих язлівецьких пагорбів. Звичайно, їх тривожила невідомість. Ближче до весни серед офіцерів і вояків відчуття тривоги притупилося. Частіше командири доповідали про дезертирство, відмову виконувати накази, шлункові хвороби та обмороження своїх підлеглих.
Топограф якось сказав, що взяти Язловець приступом, несподіваною атакою, просто неможливо.
«Чому?» — перепитав Еліяс, гріючи в руках карафу, наповнену зеленим вермутом.
«Позаяк, — спробував пояснити Мартін-топограф, — нас охороняють пагорби й ліси».
«Ну то й що? — втрутився Міхаель. — Язлівець можна оточити з обох боків, переправитися через Стрипу або розбомбардувати».
«Малоймовірно, — докинув топограф, — що вони наважаться з боку Новосілки…».
«А з боку Трибухівців?» — перебив Еліяс.
Мартін-топограф поліз під ліжко по свою мапу. Він витягнув валізу, захоплену про всяк випадок ще з дому. Змінюючи дислокацію, Остеррайхер возив за собою прибори для гоління, запасні кальсони, лютеранські молитовники, але найбільше, чим пишався й пильнував як зіницю ока, — дві мапи з 1911 року: «Eisenbahnkatre Österreich-Unharn. Maßstab 1:2.750.000» та «Religionkarte von Österreich-Unharn. Maßstab 1:5.000.000». На релігійній мапі, розфарбованій зеленим, греко-католицьку Східну Галичину було щедро поцятковано. Це означало, що там між християнами мешкає від 10 до 30 відсотків юдеїв, чого не було в такій кількості на інших територіях імперії. Розглядання Мартинових мап стало такою ж розвагою для Малера і Пфайфера, як Еліясові розмови про поезію, східні мови чи Міхаелеві розповіді про борделі. Останнім часом, коли біла нудьга разом із сутінками спадала на Язлівці, в офіцерській кімнаті почастішали розмови про ймовірний головний удар росіян.
Отож, Мартін витягнув мапу доріг Австро-Угорщини. Піднявши з колін своє тлусте тіло, носком посунув валізу назад під дерев’яне ліжко. Покликав Критая, щоб той позбирав брудний посуд і пляшки, а сам розстелив, наче обрус, мапу. Троє офіцерів і фельдфебель, обіпершись об стіл, роздивлялися малу цятку з написом Язлівці. Yazlovetz.