Феліціян приїхав із агрономом, коли Мицьо латав у комині останні шпари. Він перший побачив, що збоку Митниці з’явилася бричка. Гелена з дітьми приїде зі Львова до Чорткова. Перебудуть кілька днів на віллі й поїдуть на фільварок. Про це сказав Коритовський, відповідаючи на запитання Ґольдштейна про пані Гелену та дітей. Агроном оселився в кімнаті Конрада. Ґольдштейнові вдалося випуцувати дім, а Мицьові — направити комин. Оточували дім вимерзлі кущі. Коритовський лише махнув рукою на Мицьові слова про живопліт із троянд. Повноправний власник фільварку Феліціян Коритовський після смертей тестя і шваґра захопився своїм господарством. Так би мовити, увійшов у смак. З дня на день у фільварку чекали на тютюнову розсаду. А Коритовський із агрономом уже вибрали лан, який засадять тютюном. Вирішили садити подалі від дому, бо сказав агроном, що коли тютюн зацвіте, то його тяжкий смоляний цвіт забиватиме дихання. Феліціян погодився, передовсім думаючи про малого Владислава Алоїза, бо не лише верблюжий горбик між лопатками непокоїв батька — дитина була вразлива до всього. Повітря навколо будинку мусить бути чистим і запашним.
Тютюнова розсада затрималася на румунській митниці. Постачальник привіз її у фільварок із запізненням. Пророслий тютюнець дорогою прив’яв. Це неабияк засмутило Коритовського, і він накинувся на двох румунів, що привезли замовлену розсаду. Агроном, помацавши привезене, заспокоїв Феліціяна. Через два місяці тютюн виросте вище зросту людини й наллється зеленим соком смоли в клаповухих листках.
На початку серпня, перед початком війни, коли Коритовські з дітьми виїхали на вакації до Трускавця, Чортків облетіла звістка, що хтось пограбував їхню віллу. Про те, що Коритовські їдуть до Трускавця, знав увесь Чортків. Щойно Феліціян із Геленою всілися до першої брички й поцокотіли до двірця, а за ними поїхала друга — зі служницею й дітьми, у старого Миця, якого привезли з Митниці пильнувати дім Коритовських, змокріли очі. Він зачинив браму, перевірив замки й зайшов усередину двоповерхового дому. Більше ніхто Миця живим не бачив. Його знайшли з проламаною головою на третій день, коли жандармерія ввійшла до вілли, перед тим розбивши замок брами. Вхідні двері були прочинені. Мицьо лежав горілиць. Сильний удар залізним предметом проламав ліву частину черепа. Отже, він зустрівся зі злодіями, виходячи з кімнатки, призначеної для кухарки. На кухні були розпороті мішки з борошном і рисом. Злодії після того, як відчинили замки парадних дверей, зайшли всередину і прибили на смерть Миця. Чи той почув їх, чи просто вночі йшов до вітру, ми не дізнаємося. Але злодії прибили Миця й далі почали шастати кімнатами та поверхами. Шукали грошей і золота навпомацки, штрикаючи ножами полотняні мішечки з борошном і крупами, перерізаючи гострими лезами подушки й перини, вивертаючи з шухляд на кухні й у кімнатах столові прибори та різну дрібноту. У переддень грабежу й убивства над містом пройшов дощик. Один жандарм помітив сліди коліс від брички. Феліціян Коритовський підтвердив жандармам, які викликали його до Чорткова телеграмою, що злодії вкрали срібні ложки, золотий жіночий годинник Гелени, кілька мітел із рисової соломи, візницькі ковдри й сорок корон — дві купюри по двадцять, які Феліціян залишив Мицьові перед від’їздом. У мертвого Миця в кишені знайшли файку, яку чомусь злодії не забрали, і годинник, подарований покійному Геленою, коли той вистругав жолобок для Владислава Алоїза. У жандармському постерунку встигли лише взятися до розслідування вбивства і грабежу в домі Коритовських, але 8 серпня оголошено війну, і злочин, про який говорилося в усіх закамарках Чорткова, залишився нерозкритим.
Віллу зачинять, бо Феліціян знову стане військовим, а Гелена з дітьми переїде до Чорнокінецької Волі, а згодом до Кракова, де й переживе з дітьми війну. Протягом усього часу перебування в місті російських військ віллу Коритовських використовуватимуть під лазарет. Якийсь час там житиме російський генерал, потім великий князь Міхаіл Алєксандровіч. Після війни Коритовські віллу продадуть єврейському купцеві, а самі, доклавши грошей, куплять дім у Львові. Це трапиться тоді, коли Чортків стане містом Речі Посполитої після українсько-польської війни.
На початку війни двічі тяжкий плач накривав Митницю: перший — у серпні 1914 року, коли селянам прочитали указ цісаря про вбивство престолонаслідника. І другий — коли забирали хлопів на вóйну. Як було згадувано, сто вісімдесят трьох митницьких чоловіків покликано до цісарського війська. Зійшлися вони на оголошення сільського громадського уряду о шостій годині по полудні. Наступного дня возами й на піхоту пішли майбутні вояки та офіцери до чортківських касарень. А Феліціян Коритовський примчав із Трускавця в Чортків до полку, де перебував у резерві.