Іванка приносить закуски.
- Дякую, Іваночко, - Ігор.
- Спасибі, кралечко! - Возняк.
- Будь ласка, - ввічливо Іванка.
- Я б сказав, що в нас боротьба йде між олігархічними кланами, а не між регіонами, - констатував Пучков.
- Я чув, що у вас там, в столиці, за Яника, піпець скільки донецьких братків було. То правда? - насилюючи на зубочиску шматок буженини запитав Шипайло.
- Що ти даєш такі дебільні питання. Ніби тут мало донецьких було? - запихаючи до рота кусок сиру, відказав Ігор.
- У мого швагра ці уроди ресторан віджали, суки! - чавкав товстун.
- Та, все одно, там більше було, - включив « хліборізку» вусач.
- Та ясень пень, - пережовував м'ясо Андрій.
- Я взагалі-то чув, що якраз через це переселення у столицю братків з Донбасу і кияни почали революцію, - прищурившись ,сказав Тарас.
- Хуй там. То ми, бандерівц,і все почали і все закінчили! Якби не ми, то б хуй би щось ті кияни зробили, - злегка грюкнувнувши бокалом по столу,запевнив Андрій.
- Так. Але якби не піднялась столиця, то б ви теж нічого не зробили, -зроблив ковток Михайло.
- Хлопці, що ви за херню сваритесь. То Україна повстала, а не тільки Київ і Захід. Я особисто одну ніч на Майдані провів в палатці Полтави, - кусав смажене м'ясо Радіон.
- Так, я сам знаю євромайданівців з Донецька, - кидав до рота шматок смаженої підчеревини Пучков.
- Що не кажіть, але тоді там такий дух літав. Не було різниці, звідки ти і якою мовою говорив. Всі там були одинакові. Добре ставлення було до кожного, - жуючи, промовив Лонюк.
- Толерантність, - підвів риску під слова прокурора Ігор.
- О, ця вся толерантність нас і погубить - відрізав Возняк.
- Що ти маєш на увазі, Андрію? - спитав, роблячи ковток пінного, прокурор.
- Ми українці занадто толерантні. Всіх до себе пускаємо. А потім з ножем в спині питаємо: «Що ми не так зробили?» - відкинувшись на спинку лавки, відповів Андрій.
- А що ми маємо робити? Всіх бити?! - обробляючи чергову скибку сиру, долучився до розмови Романишин.
- Чого зразу бити. Жоще до всього ставитись. Показати, блядь, свої зуби треба! - грізно відрізав Возняк.
- Які зуби? Ми зараз в сраці. А там зубів немає, - промимрив з набитим ротом Ігор.
- Та як би там не було, чи де б ми не були. Нам потрібно нав’язувати свою гру, а не грати за чужими правилами, - чавкаючи відказав Возняк.
- Грати за своїми правилами. А у нас є такі правила? У нас навіть закону людського немає, - сердито мовив Тарас.
- Що ти таке трендиш? У нас є закон. Це я тобі як юрист кажу, - випиваючи хмільного сказав Радіон.
- Та він то є, але хто його дотримується? Ми з тобою. А цим гандонам, що Верховній Раді насрати на них. Вони, блядь, мають недоторканість і їм похуй на все!, - розійшовшись майже кричав Шипайло.
- Всьо, стає пацани за ту політику трендіти, а то від неї в мене печія, - тримаючись за правий бік почав сміятися Ігор.
Кілька секунд компанія застрягла у мовчанці.
- Мужики, а вулицю Кравченка вже зробили? - проковтнувши пиво Радік.
- Та де. Ті гниди, лиш чекають нових виборів, блядь! - закусуючи випите, мовив Андрій.
- А ви виділи як вулицю Маркевича зробили? То піздець. Така калюжа коло тротуару, - сказав Ігор, допиваючи пінне.
- І що з того, що вони ті дороги ремонтують. Осінню в’їбе дощ, потім на ранок мороз. І піддує то все, в чортову матір, блядь! - смакуючи пиво додав Шипайло.
- Мужики, може берем медовухи? - облизуючись поглядом, промовляє Возняк.
- Хай йде нахуй та медовуха. Це якесь розбавлене гівно. Ніякого градусу немає. Краще горілки взяти, - ноти гніву почулися в словах Ігоря.
- Але медовуху не треба запивати. Тай нахуй тобі в гівно бути? Ти й так вже п’яний, Ігорку, - набираючи на зубочистку черговий шматок смаженої сивини, сказав Тарас.
- Від чого? Від пів літри пива?! - відповів Романишин, показуючи руками на майже пустий бокал хмільного.
У правиці в нього була зубочистка на якій тримався шматок твердого сиру.
- Хлопчику, мені ще треба таких мінімум п’ять випити, аби мене хоч трохи погребло, - промовив товстун.
- Ну що берем, мужики? - нагадав про себе Андрій.
- Я за медовуху! - робить свій вибір Тарас.
- Я теж, - підтримує юрист.
- І я. А ти Міш, що будеш? - спитав Андрій.
- Мені вистачить цього, - відповів він, показуючи пів пляшки Чернігівського.
- Одним словом ти тоже, будеш медовуху, - посміхаючись підбив підсумок Андрій.
- Ні, ні! - запротестував Пучков.
- Так, так! Іванко, Come to me, my little girl, - махнувши долонею промовив до офіціантки Возняк
До столика підійшла білявка тримаючи руки за спиною. Офіціантка трохи нахилилась до відвідувачів:
- Слухаю, вас, пане Андрію.