- Так, Іваночко, принеси нам пляшку медовухи та ще дві м’ясні тарілки... - промовив Возняк.
- А може одної стане, Андрію? В нас ще є майже одна, - показуючи правицею на блюдо, сказав Тарас.
- Так, одну м’ясну тарілку і п’ять стаканчиків, - з посмішкою промовив Возняк.
- Добре, - з цими словами блондинка покинула компанію.
- Ага. І ще п’ять шматочків хліба, - крикнув навздогін дівчині Ігор.
- Ніхто не хоче закурити? - запитав Андрій, встаючи з свого місця.
Пучков також виходить з-за столу, щоб пропустити Возняка до виходу.
- Ходи, - згодився на пропозицію колеги Романишин.
- А ти, що Тарасе? - вийшовши з-за столу, спитав Андрій.
- Ні. Я пас, мужики. Леся, зараз вагітна другою дитиною, - відмовляє товаришам Шипайло. - Треба кидати.
- Ти так скоро, почнеш борщі робити, Тарасе, - стібаючись, з колеги промовив Возняк.
Він разом з Ігором прямують до виходу.
- Але дійсно, піздець! Я був закордоном то там, зразу як появляється яма на дорозі приїжджає їх автодор і латає дорогу, - інформує колег Шипайло.
- А знаєш чого, Тарасе? Бо там якщо в тебе через ту яму щось поламалось або якщо ти її об’їжджав її і у потрапив ДТП, то власники дороги тобі все оплачують. Ще й за моральну компенсацію дають бабло, - жуючи черговий кусень м’яса, мовив Радіон.
- Просто, там їх нормально єбуть в сраку, за таку хуйню. А нашим похуй! Їм головне аби спиздити всьо що мож і не мож, блядь! - грізно висловився Тарас, перевертаючи бокал.
- Але там автомобілісти сплачують великі податки за користування дорогою або платять щоб по ній проїхати, якщо це приватна власність, - сказав Михайло, беручи зубочисткою шматок підчеревини.
- І що? - спитав вусач.
- А то, що там люди платять відповідні кошти за відповідний сервіс. І так у всьому цивілізованому світі. А у нас люди лиш шукають халяву. Держава дурить людей, і люди дурять державу, - відповів Пучков закусуючи.
- Та йди ти нахуй, мужик. Якби я мав добру заплату, як той чех, на приклад, то б і платив і не пиздив нічого! - роздратовано відказує Шипайло.
- За кордоном все гармонійно. Там великі зарплати і великі податки. Всі в тому заінтересовані і всі з того виграють. Бо люди мають гроші і з них платять податки. А держава має податки, з яких платить зарплати. Така от проста арифметика, - спокійно проводить логічний ланцюжок Михайло.
Дівчина в чорному приносить фужер медовухи і п’ять склянок.
- Дякуємо, Іваночко, - Тарас.
- На здоров’я, - офіціантка.
- Де ті ішаки? - дивлячись на вхід, промовляє вусач.
- А що вже так сильно гулька ходить, Тарасе? - сміючись з товариша, говорить юрист.
- Піздець, як ходить, - відрізає Шипайло.
- А як же Леся? - продовжує брати на кпини Радік.
- Маю я право на особистий простір, пане прокуроре? - відповідає правоохоронець у шкірянці.
У цю мить в червоно-синє приміщення «Мрії» заходять Андрій та Ігор. Вони щось обговорюють з посмішкою на обличчях.
- Згадай гівно, ось і воно, - озвучує усну народну творчість вусач.
- Що ти там кажеш, Тарасе? - не розслухав компаньйона Романишин.
- Питаю, чого ви так довго? - викручується Тарас.
- Так сі стало, - зводить плечами Андрій.
Михайло, щоб не вставати на черговий напад недостачі нікотину у крові Возняка, сунеться ліворуч до Лонюка. Курці сідають за стіл.
- О, ми якраз вчасно прийшли, Андрію, - потирає руки товстун.
- Ну що, мужики, - тягнеться до медовухи Возняк, - промочим трохи горло, - починає розливати спиртне по п’ятдесятиграмівках.
- Мені чу-чуть, - показує малу дозу пальцями лівиці Міша.
- Що ти як маленький? - наливає повну склянку.
- Я згагадав класний анекдот, - Тарас.
- Давай, після того як вип’єм, розкажеш, Тарасе, - Возняк піднімає стопку.
- Ну, браття, вип’єм за нас і за нашу неньку Україну. Слава Україні! - проскандував слідчий.
- Героям Слава! - сказали товариші і перевернли напій собі в горялнку.
- Так що там за анекдот, Тарасе, ти мав розказати? - Радік закусуючи.
- Знаєте, які два слова вивчає за два дні іноземець в Україні? Будьмо і чу- чуть, - сміється Тарас.
- Цей анекдот старий як світ, чоловіче, - допиває пиво Ігор.
- А я не чув, - Радіон жує смажене м'ясо.
Чоловіки мовчки закусують випивку, чавкаючи на повні роти.
Іванка підносить м’ясну страву і шматочки чорного хліба.
- Дякуєм, Іваночко, - Ігор.
- На здоров’я, - офіціантка.
- Ну що, до м’яса? - береться за фужер Возняк.
Розливає медовуху по скляних посудинах.
- Ну, хлопці, другий за дружбу! - перевертає склянку Романишин.
За ним по повторили компаньйони.
- А що там з тим ексгбіціоністом? Є якісь зачіпки? - Тарас посмакував пінного.
- Та де там. Ні хуя немає, блядь! - чавкає Андрій.