- Ми тільки знаємо, що цей чоловік має пістолет калібром 9,2..., - Міша.
- «Макаров», - Шипайло перебиває колегу.
- Так, пістолет Макарова. І він є дуже влучний стрілок, - ковтає прохолодне Пучков.
- Як я знаю, цей пістолет був у радянських міліціонерів, - Радіон випиває пива.
- А ти думаєш, зараз ми що носимо? - Ігор натикає на зубочистку підчеревину.
- Ей, ти казав, що від жареного в тебе печія, - Возняк.
- Та на один то мож. Чи ти мені шкодуєш, Андрію? - з посмішкою спитав товстун.
- Та ти знаєш, Ігорку, мені для тебе нічого не шкода, - з веселістю на пиці Андрій і собі натикав м'ясо.
- То можливо, це хтось із ментів, із ваших? - відкусив шматок чорного хліба прокурор.
- Ну це один з варіантів, - робить собі м’ясну канапку Михайло.
- А знаєте, що Міша в машині пиздів? - тримає за плече київського колегу. - Що в Франківську орудує банда дрочунів, ха-ха! - випльовуючи невеликі шматочки пережованого м’яса, сміється Возняк.
- Та пиздиш, ха-ха!! - Шипайло випускає крізь зуби залишки канапки.
- Знаю, що це звучить по-дурному. Але це може бути однією з версій, - зробив ковток світлого.
- Та ти слабуєш, чоловіче, - сміється Ігор.
- Я йому те саме сказав, Ігорку, - витирає дрібні сльози на очах Андрій.
- Не обіжайся, Міш. Але це дійсно херня, - знову бере за плече столичного оперативника Возняк.
Руки останнього направляються у бік пляшки зі спиртним. Слідчий розливає медовуху.
- Третій за любов, хлопці! Оскільки баб немає, можна пити сидя, - заливаючи до рота горюче товстун.
Випивши оковитої мужики, починають хто закусувати, хто запивати її пивом.
- Добре, мужики, мені треба вийти до кабінету, - встав з дерев’яної лавиці Андрій.
- Припекло? - з посмішкою Шипайло.
Возняк дає ствердну мовчанку. Слідчий неквапливо прямує до туалету, котрий розташувався недалеко від виходу.
- Цей хуй, дрочун йобаний, все місто на вуха підняв, сука! - розгнівано промовляє Тарас.
- Моя Ліза і малі бояться самі на вулицю вийти, блядь, - взяв до рота ще одну підсмажену скибку підчеревини Романишин.
- І не кажи, Ігорку. Моя Христинка теж боїться виходити надвір увечері. Мушу тепер кожен раз її на роботу возити, -каже прокурор.
- Це якийсь дурдом, хлопці! - сердито промовляє Ігор, чавкаючи.
- Ми злапаєм його, мужики! Я вам слово даю, - впевненим голосом говорить Михайло.
- Хто ми? - здивовано запитує Тарас.
- Я з Андрієм, - допиває останні краплі пива Пучков.
- Ти що реально, блядь, думаєш, що то лиш ти і Возняк цього дрочуна лапаєте? То, блядь, ціле управління на вухах. Такої хуйні вже з 2007 року не було! - розлючено виголошує Шипайло.
- Але це наша справа. Ми головні слідчі, - обурено сказав киянин.
- Ти б ще сказав, блядь, головні детективи! Ти що фільмів передивився. Цим ішаком в плащі тепер все наше управління займається. Всі менти, всі патрульні, блядь, за цим дрочуном ганяються! - не жарт розійшовся Тарас.
Він вже був добре піддатим. Бракувало тільки маленької іскорки, щоб вусач не розпочав бійки.
- Хлопці не сваріться. Давайте краще вип’єм, - потягнувся до майже пустої пляшки Романишин.
- То, блядь, не стане! - Шипайло показав витягненою рукою на медовуху.
- Петь, скажи Іваночці хай ще півлітри принесе! - кричить до бармена товстун і продовжує:
- А якби горілку пили, то вже б не брали другу пляшку.
- Та ти заїбав зі своєю горілкою, Ігоре! - видав нервово Тарас.
- Ця хуйня, - показав на медовуху Романишин, - ні хуя градусу немає. За що я вам казав.
За кілька хвилин блондинка, погойдуючи стегнами, приносить ще один фужер з алкоголем.
- Дякуємо, Іваночко, - Ігор.
- На здоров’я, - офіціантка забирає на піднос пустий посуд.
Ігор хотів покласти на піднос кілька пустих бокалів.
- Не треба, пане. Я краще сама, - накладаючи гору посуду на піднос, попросила Іванка.
Дівчина. виконавши свою роботу, йде від столика.
- Файна Іваночка дівочка. Правда, хлопці? - відкинувся на спинку лавки Романишин.
Співбесідники ствердно кивають головою. Товстун розливає алкоголь по стаканах.
- А що ми не чекаємо Андрія? - намагається спинити алкогольний процес Михайло.
- Пан Возняк удалився по важливих справах, - з посмішкою відповідає Ігор.
- По яких ще таких важливих справах? -запитує Пучков.
- Ну ми вже всі дорослі люди. Певне має якесь діло до якоїсь ціцькатої дівиці, - б’є долонею об кулак. - Я думаю, що ти розумієш про що я, чоловіче?
- Ну що, хлопці, четвертий за любов на стороні! - Ігор залив до рота медовуху.
За товстуном те саме повторюють компаньйони.
- А в мене в місті четвертий п’ють за батьків, - сказав Лонюк, закусуючи оковиту чорним хлібом і шматком підчеревини