- Перерва, - радісно промовляє Діана.
В класі піднімається гул.
- Перерва для вчителя! -каже Рома.
Після сказаного учні починають ще більше шуміти. Клас перетворюється на гігантський вулик.
- Добре, йдіть на перерву, - зм’якнув Кошовий.
Кабінет зривається. Школярі, підірвавшись з місця, розлітаються у різні сторони. Кінця добіг четвертий урок із п’яти сьогоднішніх Романових занять.
- Але всі йдіть на коридор, будь ласка. Хай клас трохи провітриться, - сів за учительський стіл історик.
Послухавши старшого, учні виходять з кабінету. Спершись головою на руку, Роман іншою листає класний журнал.
У цей момент до нього підходять дві учениці: Мирося Бунковська і Вікторія Деркач.
Схилившись над істориком Мирося Бунковська, майже шепчучи, промовила до нього:
- Романе Івановичу, можете, будь ласка, нас відпустити додому, нам дуже треба.
- Ні, - не підняв голову на учениць Роман.
- Чого? Ви ж навіть не почули, чому нам треба додому! - обурено промовила русоволоса дівчина.
- І чому вам дуже треба додому? Але кажіть правду, а не тіпа вас живіт болить, - подивившся в очі Миросі Кошовий.
- Ну нам зразу після сьомого уроку треба йти на додаткове з математики. Ми вступаєм на економічний. І ходимо на додаткове до викладача з цього інституту. А він живе аж на другому кінці міста, розумієте? - Мирося.
- Розумію. Ціную те що ви сказали мені правду. Але ні, - негативно відповів практикант.
- Але чого? - запитала дівчина.
- А як вас машина зіб’є. А ви в журналі в мене на уроці відмічені! Я за вас несу відповідальність, розумієте? - останнє слово з іронією промовив Роман.
- Та ми що маленькі, - обурюється Віка Деркач.
- Їде така собі машина, а ви перебігаєте дорогу. І шофер стає. Виходить з салону і каже: «Дівчата, який клас будете, а то я лиш шестикласників збиваю!» - емоційно описав ситуацію Кошик.
- Тай добре! - розвернувшись, промовила Мирося.
Підійшовши до дверей, Вікторія мовила до подруги:
- Я ж казала, що цей придурок нас не пустить.
Роман не образився на слова білявки. Він був настільки виснажений, що йому просто б не стало сили на які- небудь емоції. Кошовий думав лиш про те, як йому пошвидше закінчити урок, і, діставшись до квартири, впасти на ліжко та вирубатись. Йому було трохи навіть шкода дівчат, бо він пам’ятав як сам готувався до ЗНО. Але історик знав, що він вчинив правильно.
Знову прозвучав дзвінок. І школярі забігли до кабінету з майже такою ж енергією як і вилетіли з нього. Окремі учні ще доїдали свій обід.
- Смачного всім! - промовив Раман.
- Дякую! - прозвучало у відповідь.
- А ви не хочете їсти? - вставши з місця , несла червоне яблуко у бік вчителя Діана.
- Ні, дякую, - жестикулюючи руками, промовив студент.
- Та візьміть, не встидайтесь, - промовила брюнетка, поставивши фрукт на стіл перед Романом.
- Дякую, Діано, -сказав Рома.
- Будь ласка, - з посмішкою прямувала до свого місця дівчина .
Коля, Стьопа і ще кілька хлопців, що сиділи позаду, почали, хіхікаючи, вигукувати:
- УУУУ! .
У відповідь Корнійчук показала їм язика.
- Ну все заспокойтесь. Так всі на своїх місцях, чи вже хтось не витримав лихої долі? - очима бігав по класу Кошик.
- Ніби всі. Так, що в нас було на домашнє завдання, - дивився у свій методичний зошит.
- «Економічне становище УРСР у другій половині 1960-х першій половині 1980-х.». Так, хто мені скаже, як називається цей період в історії України, ну і всього СРСР? - продовжує практикант.
- Застій, - з посмішкою викрикує Сергій Климюк.
- Правильно. А чому він отримав таку назву - «застій»?
У відповідь чує мовчанку і продовжує:
- Може хтось допоможе Сергію.
- Тому що в СРСР почалась системна криза, яка торкнулась всіх сфер суспільства. Нічого нового не впроваджувалось, а старі порядки і механізми не змогли ефективно працювати у нових умовах - з місця відповів Рожнів.
- Зараховано, - робить відмітку у своїй методичці.
- І так на перше питання піде відповідати... так хто в нас тут ще немає оцінок? -провів ручкою по прізвищах в журналі.
- А може сьогодні не будем розказувати домашнє завдання? - запитала Христя Возняк, що сиділа за однією партою з Діаною.
- Що, хочете у письмовій формі? - з посмішкою промовив історик.
- Нє, нє, взагалі не відповідати, - говорить русоволоса дівчина.
- В нас нині така важка контрольна була з хімії, - жалібно промовила Юля Маркович, підтримуючи подругу.
- А що мені до вашої хімії ? - спитав Кошовий.
- Ну, будь ласка, - майже в унісон промовили школярки.
- Ага, як ви щось попросите, то я маю вас слухати, а як я вас прошу тихо сидіти, то ви ше більше шумите, - саркастично сказав Роман.