Зробивши коротку паузу, практикант промовив:
- Вибачте, що я почав за політику загинати, але все це взаємопов’язано. Це все ланки одної системи. Замінивши тільки одну з деталей, можна перебудувати весь механізм. Ось все, що я хотів сказати, - заспокоївши ураган всередині, закінчив фразу студент.
- Так дівчата. Мирося і Віка, Ви казали, що маєте йти на математику, можете бути вільними, - сказав Роман.
- Та ні, ми краще ще вас послухаєм, - відповіла Мирося.
- То тепер тобі вже інтересно слухати придурка, Віко? - іронічно запитав Кошовий.
- Я не то мала на увазі, Романе Івановичу, - почервонівши, промовила дівчина.
- Добре. Проїхали, -сказав історик.
- Але все це, що ви зараз розказуєте, якось цікавіше і правдивіше, ніж ця історія, - мовила Мирося.
- А що ти розумієш під словом історія, Бунковська? - із інтересом запитав Кошовий.
- Ну це наука про минуле, - відповіла Мирося.
- Це правильна відповідь, а знаєш що для мене історія? - поставив дещо риторичне питання Рома.
- Це всі минулі події. От це, що я розказував кілька хвилин тому, - це вже історія. От ти Сергію, що їв нині на сніданок? - спитав Кошовий.
- Я? Бутерброд з чаєм. А що? - здивувався Клим’юк.
- А це теж все історія. Я розумію, що це звучить пафосно, але це правда. Всі події, які вже відбулися - це історія, understand? Просто одні події є більш важливі, інші менш важливі, одні записують в підручники, - практикант знову підняв книгу вгору, - а інші залишаються на узбіччі історії. Але всі події до найменшої є важливі і кожна людина, ба навіть істота, є важлива. Вона виконує якусь функцію, якесь завдання в цьому світі. Просто одні це розуміють, а інші ні. Один класик сказав: ми є ті речі, що нас оточують, і забравши ті речі то тоді ким ми будем? Перефразувавши його я скажу: ми є той досвід, який ми набули протягом життя. Кожна людина має його, якщо вона його немає значить вона не живе, ви розумієте, про що я?
- А що таке досвід? - Це історія. Подібно до людини, кожен народ має мати свій досвід, свою історію. І якщо він не знає своєї історії, він або не існує, або живе історією іншого народу. Тобто, стає іншим народом. Я розумію, що я на плів всякої херні на купу, але ви вловили суть?! - історик.
В класі запанувала мовчанка.
- Ось хто з вас планує після школи, чи в майбутньому поїхати закордон на заробітки? - Роман.
Степан піднімає руку.
- Ось, ти Бойчук припустим ти поїдеш в Росію на стройку. Так. І ти собі думаєш: нащо мені та історія! Я колочу розтвор і нікого нічим не чіпаю. І тут твій колега по роботі - росіянин каже не тебе: «мазапенець». А ти не знаєш чи тобі гордитись чи обіжатись.
- І питаєш: Чого я мазапенець? «Ибо все хохлы предатели. Только ждете на время, чтобы запхать нож в спину, как ваш Мазепа» - відповідає тобі росіянин.
- А ти очі витріщив і не знаєш, що відповісти. Все, ти втратив гідність в очах того москаля, бо крім того що ти «придатель» ти ще й історії своєї не знаєш. От хто мені скаже чого Мазепа в очах росіян зрадник? - перебуваючи у вирі емоцій Кошовий.
- Бо він зрадив Петра І, перейшовши на бік Карла не пам’ятаю якого - Христя.
- ХІІ-го. А чого він зрадив Петра І? - напирає Рома.
- Петро хотів повністю закріпачити Україну, перетворивши на одну зі звичайних провінцій Російської імперії, - Рожнів.
- То виходить, що Іван Мазепа вперше думав за свою Батьківщину, а не за зраду. Бо Мазепа бачив, якщо він не перейде на бік шведів, то росіяни заберуть в України автономію в складі імперії і перетворять на звичайну дійну корову для себе. Сам Петро І, як всі російські царі зрадили Україну не дотримуючись Березневих статей. Тоді хто получається зрадником? - Роман.
- Думаєте, що росіяни так добре знають свою історію? - Мирося.
- Вони може і не так добре знають історію, але моменти своєї величі та перемоги такі як, Полтавська битва чи Сталінград знають добре. Цього їх не тільки в школі учать, але й по телевізорі по десять раз на день показують, - Кошовий.
- Але наприклад якби я там щось би огризся, то б сильно по шиї дістав і ще б за дурно бозна скільки робив, як мій дядя Вітя. Тим більше туди я не збираюсь їхати. Так що ви поганий приклад дали, - обурено Стьопа.
- Ну ти правий. Але ви зрозуміли, що я мав на увазі. Наша історія повинна бути нашою гордістю. І кожен з нас має її мати в своєму серці, - під час слів Романа лунає дзвінок.