- І що ти вчудив, Сень?
- Кортше, я то всьо мав продати, розумієш, Жек? Продати, блядь! - пояснив Сеня.
- А ти, далбайоб, то всьо з’їбашив сам, - незадоволеним голосом сказав Гуревич.
- Не сам. Трохи з тобою. А решта з Хмарою, - маючи на увазі іншого «наркоколегу», виправив хлопець.
- Та ти, Сень, не долбайоб, ти далбайобіще, блядь! То що ти хоч від мене?! Маєш номер того мудака і дзвони до нього, - розлютився ще більше Женя.
- Та що він мені поможе? - розпачливо запитав Вова.
- Я що тобі поможу я, блядь?! - розгнівано запитав Євген.
- Коротше, Жек, може ти мені трохи бабла не підкинув би? - жалісним поглядом попрохав Сеня.
- Звідки, блядь?! Сень, я ж тобі казав, що мені старий перестав бабло давати, сука! - розлютився Гуревич.
- Та бзди, Жек, - недовірливо сказав Вован.
- Що з тобою? Ти що, Сень, блядь, нюхав, сука? - розлютився Женя, подившись на ніс друга.
На ніздрях Вови були помітні сліди білого порошку.
- Чу-чуть, коротше, занюхав, чувак, - роблячи великі очі, промовив Сеньків.
- Ти, що, блядь, йобнутий, Сень? Чи що, сука? Ти, блядь, винен гроші за цю дурь і продовжуєш її їбашити? Та тобі Гожо за неї яйця відріже, хуєсос! - почервонів від гніву Женя.
- Мені було хуйово. Коротше, Жек, треба було розслабитись, чувак. Або я б поїхав, - закинув голову трохи назад Вова.
- Та ти так вже, блядь, поїхав, Сень! Подивись на себе. Та ти, сука, кончений наркоман, блядь! Коротше, я уйобую звідси, -з ірвавшись з місця, сказав Жека.
- Чекай, Жек, блядь! - встав з ліжка Сеня. - В мене, коротше, ще є трохи порошку для тебе, Жек, - витираючи білого носа,сказав господар.
- Ти що, хуєсос, думаєш що я за пару грам ширки лишусь?! - практично в дверях запитав Гуревич.
- У мене, коротше, є, трохи більше ніж пару грам, чувак, - дістав невеличкий пакетик кокаїну з передньої кишені чорних джинсів господар.
- Та ти заїбав, Сень. Ти ж знаєш, що я у зав’язці, - зм’якнув Женя.
- Що ти вийобуєшся, блядь, чувак? Коротше, цеї дурі на нас двох має стати, Жек! - помало рухаючись до стола,запевнив Сеньків.
Підійшовши до цілі, Володимир починає розсипати порошок на журнальний стіл. Із задньої кишені появляється пластикова картка. Вона служить роздільником у цьому рівнянні. Виконавши свою функцію, банківська картка відправляється назад. На столику з’являються п’ять снігових гірських хребтів.
За діями друга спостерігав кучерявий хлопець. У його очах виблискували рухи товариша.
- Коротше, Жек, тобі як гостю три, а мені дві. Окей, чувак? - виконавши операцію Сеньків.
- Та ти заїбав, Сень, - невпевнено підійшов до столика Женя.
- Що ти, блядь, морожишся, чувак? Коротше, ти маєш якесь лаве, бо я на мелі? - поплескавши себе по кишенях Володя.
Гуревич побіг у коридор викинувши репліку:
- Я зараз чувак!
Через кілька секунд юнак був вже коло товариша. У руках у нього був відкритий чорний шкіряний гаманець. Пальці лівої руки витягнули з кошелька купюру із зображенням Хмельницького. Обережно скрутивши її в трубочку, Женя дав її другу з словами
- Газда перший.
- Ти що, думаєш, коротше, Жек, що я тобі Тайду насипав? - Сеньків беручи інструмент з рук кучерявого хлопця.
- Та хуй його знає. Може то взагалі Ґала? - з посмішкою відповів Гуревич.
Сеня тремтячими руками забирає гроші друга. Сідає у позі лотосу на килимок. Піднісши до ніздрі паперову трубочку, Вова починає нахилятись до сипучих доріжок. Пішла перша. Голова відкидається назад, наче, у хлопця пішла кров з носа. Він обережно затуляє ніздрі рукою. Очі сильно примружуються. Здається, ніс випхне все на поверхню.
- Що, така сильна хуйня чувак? - здивовано і водночас радісно питається Жека.
Він нагинається до столика і починає очима занюхувати гірські хребти.
Сеньків у відповідь передає скручену купюру товаришу. Його очі і ніс закриті від зовнішніх подразників.
Гуревич, забравши паперовий пристрій, сідає коло колеги, заклавши ноги собі під задницю. Пішла друга снігова стежина. Лівиця, що тримала трубочку, вмить закриває ніс. Права рука сильними ударами долоні намагається проломити столик.
- Ти що йобнувся, хую, блядь?! - починає волати Володя. - Та ти, блядь, зараз всьо, коротше, порозсипаєш, мудило! - матюкаючи товариша, намагається відвести його від столика.
Почувши слова господаря, кучерявий хлопець впав на спину. Правиця рефлекторно не переставала бити підлогу, тим самим збиваючи пил з килимка.
- Коротше, що, блядь, таке з тобою, чувак? - починає трясти товариша Сеня.
Гість перестає бити невинний килимок. Його очі розплющуються. Вони стають червоними.
- Що, блядь, за хуйня?! - подивившись на очі друга, здивовано запитав Вова.
- Хуй його знає? Може це, блядь, через то, що довго не нюхав? - отямився Гуревич.