- Нє, Сень, Мексика далеко, на хуй, - продовжував сміятись кучерявий хлопець.
- Та нє, Жек, не Мексика. Коротше, треба банк грабанути, чувак! - з вогниками в очах сказав Вова.
- Ти що, йобнутий, Сень? - відвернувши голову від мокрого вікна,запитав Гуревич.
- Та тебе там заламають, що ти не встигнеш вимовити: «Всім не рухатись, блядь, це пограбування», розумієш? А якщо тобі таки вдасться пограбувати його, то менти все одно тебе найдуть і скрутять. Кінець, чувак, завжди однаково хуйовий для тебе, - спокійним тоном відмовляв від задуму друга Жека.
- А чого зразу банк грабувати? Коротше, можна магазин чи якусь кафешку. О, блядь, Жек, мені в голову прийшов крутий план. Коротше, може, блядь, бомбанемо одну з кафешок твого старого? А що, сука, там нормальне бабло крутиться. Та й твій старий, коротше, якщо що, не буде на свого сина в суд подавати, - озвучував свій зловісний задум Сеня.
Жека з розкритим ротом слухав товариша. Він був ошелешений сказаним і пару секунд просто сидів мовчки.
- Бомбанемо?! А ми що, блядь Боні і Клайд, на хуй, чи що, блядь?! Ти мого батю не знаєш. Та він з мене три шкури зірве за таку хуйню! - прорвало Женю.
Він сів коло господаря на ліжку.
- Коротше, не такий вже в тебе хуйовий старий, Жек, - скривився Вова.
- Нє, чувак, я, блядь, їбав на таку хуйню підписуватись! Мені того на хуй не треба, - підірвався з місця хлопець.
- Жек, ти знаєш, коротше, що мало після тих двох пальців Саші бути? Хуй! Хуй, блядь! Коротше, Гожо, блядь, би йому хуй відрізав якби Саша йому бабло не відав, - почав давити на жалість Володя.
- Та йди ти на хуй. Та це піздьош, блядь! - скривившись, промовив Євген.
- Ага, коротше, ти не знаєш, які ті цигани йобнуті, чи що, чувак? - поставив риторичне питання Сеньків.
- Та то, блядь, не якудза, якась, Сень! - з певним парадоксом сказав Гуревич.
- Та ті япошки нервово курять. То, блядь, цигани. Коротше, вони, на хуй, з Афгана наркоту дістають. То хулі їм мені хуя відрізати, Жек? - чуть не пускаючи сльозу промовив брюнет.
- Та ну на хуй, чувак! Блядь, та це повний безпридєл, сука! - сів коло господаря Женя.
- Я ж кажу, або бабло, або мій хуй. Коротше, треба бомбанути твого старого, Жек, - констатував Вова.
- Чекай, чекай, чувак. А коли ти маєш ті штуку двісті відати? -поцікавився Жека.
- Через два тижні, Жек, - понурив голову вниз Володя.
У кімнаті знову запанувала тиша. Жека дивився на шиби, які вже заливав весняний дощ. Десь в далині небо спалахувало блискавками. Насувалась справжня гроза.
- Та ну на хуй. Але то треба мати стволи, щоб це все провернути, блядь, Сень, - промовив Євген, добре все обдумавши.
- Мг, - сумно сказав брюнет.
Злива за вікном все ближче наближалась до міста. Така сама гроза відбувалась у душах молодих людей. Гуревич думав, як допомогти другу, чи взагалі, потрібно йому помагати таким способом. Це кримінал. І він буде мати погані результати для хлопця, як не крути. Та Жека добре пам’ятав, як друг колись виручив його з біди. Тепер була його черга відавати свій борг перед Сеньківим.
Вова думав, як йому вилізти з тої сраки, в якій він є, при цьому не бути по вуха у ще більшому гівні. Він розмірковував, де йому швидко дістати гроші чи заполучити хоча б зброю, яка поможе йому обчистити кафешку.
Блискавка спалахнула у голові Володимира.
- Коротше, чувак, я знаю де ми дістанем стволи.
- І де? -запитав Женя.
- Коротше, в мене є знайомий барига, що може пробити пушки, чувак! - з передчуттям успіху промовив брюнет.
- А за який хуй ти їх купиш, Сень? - поцікавився Жека.
- Той жирний хуй, коротше, мені винен за одну хуйню, - посміхаючись, промовив Сеньків.
- Окей, дзвони до того свого бариги, блядь! -згодився Женя.
- Ти що, йобнутий, Жек? Коротше, та то всі телефони прослуховуються, чувак, -заперечив Сеня.
- Точно, блядь. Щось я туплю, сука! - пробуркотів Гуревич.
- Коротше, завтра до нього піду, чувак, -запропонував господар.
Приміщення вкотре захопила мовчанка. Гроза билась об вікно, намагаючись увірватись у середину. Вона наче знала про задум хлопців і хотіла їм завадити, перевернувши все догори дригом.
- Добре, Сень, я додому піду, - вставши з ліжка, сказав Гуревич.
- Та чекай, Жек. Коротше, дивись. що на дворі твориться. Справжній ураган, якийсь, на хуй, - показав рукою на вікно.
- Мг. Точно, блядь. То що будем робити, чувак? - взяв до рук статуетку скоч-тер’єра, що лежала на полиці коло книг.
- Як хоч, Жек, можеш зі мною завтикати «Сімпсонів», - йдучи до комп’ютера, промовив Вова.
- А що за серія? - сидячи на ліжку, розглядав статуетку собаки Гуревич.
- Коротше, тут Гомер і Барт зібрали команду для написання книжки. А вся серія замучена в стилі якогось екшена. Коротше, щось, тіпа, друзів Оушена, - пояснив, натискаючи на «play», Сеня.