- Крутий фільмець, - посміхнувся гість.
Женя поставив гіпсового скоч-тер’єра назад на поличку та ліг на ліжко.
- Ага, -згодився Сеньків.
Буревій надворі набирав обертів. Небо спалахувало, здавалось, у кількох метрах від будинку. Від грому здригалось все приміщення. Пролунав стук в двері кімнати.
- Володику, що ви там робите? - промовив голос Євдокії Павлівни.
- Дивимся кіно, ба, - мав необережність крикнути пенсіонерці Сеня.
Після цього старенька зайшла у кімнату, повільно пересуваючи ноги.
- Ти що, не видиш, як гримить. Ану, давай виключай свій комп’ютер бігом. Чи ти хочеш хату спалити?! - сердито промовила бабуня.
- Добре, бабусю, коротше, виключаю вже, - пішов до компа брюнет.
Він вимкнув тільки монітор.
- Беріть, хлопчики, в шахмати грайте або в карти, - спокійним голосом сказала Євдокія Павлівна.
- Добре, коротше, бабусю, йдіть вже, - роздратовано, але з повагою прозвучали слова Вови.
- Добре, хлопчики, бавтесь, - шкандибаючи, полишила приміщення бабця.
- Коротше, як вона мені надоїла з тим громом, - нервово промовив Сеня.
- Та в мене така сама прабаба, Сень, - заспокоїв товариша Гуревич.
- Та то, коротше, всі старі люди такі чогось, - увімкнувши Сімпсонів, сказав Сень.
- Мг, - згодився Жека.
Дощ за вікном не вщухав, та хлопцям було на це начхати. Вони мовчки дивились мультсеріал, і навіть не здогадуючись, що це затишшя перед найбільшою бурею в їх житті.
Розділ 11. Ідейний вечір
Холодний напій заливається у Ромину горлянку.
- Ааа! - з полегшенням видає душа Кошика.
Зараз він може розслабитись після важкого трудового тижня. Щоб не сидіти самому в завжди прекрасний вечір п’ятниці, студент вирішив розділити його у компанії свого найкращого друга і одногрупника Тохи Кравця.
Студенти сидять у трьохмісній кімнаті гуртожитку. Коло вікна стоїть стіл. З двох боків його охороняють ліжка. За тим, що справа, розміщується ще одне рипуче ложе. Навпроти нього відвідувачів очікує білий холодний сховок. Він зберігає у собі їжу та ненаситний інстинкт господарів дому.
Кравець був повною протилежністю Роману. Брюнет із зализаною зачіскою був похуїстом і справжньою сексмашиною. У кімнаті не було певне такого місця, де б Анатолій не трахався з черговою дівчиною. Секс був сенсом Тохового життя і його буденністю. Кравець брав кількістю, а не якістю. Це не означає, що брюнет мав тільки дівчат з непривабливою зовнішністю, але більшість з його пасій були саме такими.
З цього приводу Кравця часто підмахували. Та Тоха вважав ці підколи звичайною людською заздрістю. Кошовий дещо захоплювався секс-подвигами Кравця. Та водночас Роману було огидно слухати про розпусне життя товариша і його подружок.
У руках Кошового колихалась напівпуста півлітрова пляшка з-під «Чернігівського». Рома ліг на ліжко товариша. Хоча студент розумів, що на цьому ліжку відбулося багато таких речей, які ніколи б йому не приснилися. Та хлопцеві було на це насрати.
Весь вигляд Кошика видавав втому. Його плечі і голова сперлись на стіну, а ноги на яких були вдягнуті важкі черевики, хитались у повітрі, наче повішеники. На Ромі був теплий темно-сірий светр під шию, замок котрого в зоні адамового яблучка був розстібнутий. Воно рухалось з кожним ковтком світлого пива.
Навпроти Кошового на твердому дерев’яному стільці сидів Тоха. З-під його жовтої футболки випирало невелике пивне черевце. «Другий символ чоловічої гордості», - як любив говорити про пузо його власник. Смугасті біло-сині шорти звисали зі стільця. Час від часу Тоха піднімав до рота літрову пляшку від пива «Десант міцне». А на столі ноутбук видавав пісні Цоя.
- Я хотів тебе щось запитати, - випиваючи пиво, сказав Роман.
- Що сталось, старий? - Тоха, відвернувши голову від монітора, повернувся до друга.
- Одним словом, я не знаю, що мені робити..., - не знав, як почати розмову Рома.
- Ну ближче до діла, старий, -сказав Кравець, перевертаючи пляшку у горлянку.
- Коротше, до мене одна мала виписує і хоче десь піти погуляти, - понурив погляд на «Чернігівське» гість.
- Та це ж круто, старий! Давно тобі треба свого малого вигуляти, - з посмішкою мовив Толік.
- Та ти не зрозумів, мала в прямому розумінні мала, розумієш? - підвів очі на одногрупника Кошик.
- Вона що з садіка, старий? - заливаючи пиво в рот, глузував товариш.
- Та ні, вона в одинадцятому класі учиться, - підносив хмільне до рота Роман.
- Ну і що? В цей час вони найбільше їбатись хочуть. Я тобі кажу! Раз я мав справу з одною малолєткою. Їй тільки п’ятнадцять стукноло. Вона так вигиналась піді мною, - дивився на стіну, на яку була сперта голова Романа, згадуючи старі часи Кравець.