Зробивши паузу, потрібну для роздумів і ковтка міцного, сказав:
- Ти, Кошик, теж можеш сказати, що гониш.
- Тоже не поганий варіант, - підтримав колегу Кошовий.
- А що ти почав Цоя слухати? - допиваючи пиво, поцікавився Роман.
На всю кімнату лунали слова пісні «Перемен требуют наши сердца» групи «Кино».
- Мг, - з повним ротом ствердив Кравець - Хочу навчитись на гітарі грати, - проковтнув хмільне хлопиць.
- Без гітари?! - кепкував Роман.
- Та мені дає гітару Медвідь, - мав на увазі одногрупника Ігоря.
- Він мене учить трохи, як на ній грати, - поставивши пляшку на землю, почав перебирати пальцями по уявних струнах.
- А до чого тут Цой? - здивувався Роман.
- Медвідь каже, що його пісні найлегше вивчити. Він сам з них починав, - трохи згорбившись, знову почав ніби грати на примарній акустичній гітарі.
- І нащо воно тобі. Ти і так купу бабів маєш, -запитав Роман.
Не знаючи, куди поставити пусту пляшку, ставить її на підлогу.
- Ти краще постав її на стіл, - показуює рукою на столик Толік.
Кошовий, виконуючи прохання зализаного брюнета, поставив хмільне поруч комп’ютера.
- Я давно хотів навчитись грати. Тепер маю вільний час, - закінчив грати на невидимому інструменті.
- О, а ти не знаєш, чи Медвідь вже написав свою дипломну? - зацікавлено спитав Роман.
- Та він навіть не починав писати, старий, - апатично відповів господар.
- Я тобі казав, не називай мене старим, то мене нервує! - трохи обурився Кошик.
- Вибачай, Кошик. Може ти хоч ще пива? В мене є в холодильнику, - проявив свою гостиність Кравець.
- Та, нє. Мені стане, - відповів Роман чомусь, тримаючись за живіт.
- А ти вже написав диплом? - заливав у себе пиво Тоха.
- Майже. Ще лишилось список використаної літератури оформити. Ну і додатки, - сказав Рома.
- Як тобі, заїбісь. А мені ще екзамени здавати, - відригнув після сказаного Толя.
- Та не дуже, - сумно промовив Кошовий.
- Чого? - загасив бичка об чайну тарілку, що служила попільничкою, брюнет.
- Та ще маю курсову дописати одній малій, - не підвів очей на компаньйона Рома.
- Тій блонді з другого курсу? - поцікавився Тоха.
- Нє, Мар’яні я вже написав, а тепер пишу Оксані з третього курсу, - Кошик знову сперся плечима на стіну.
- І скільки ти береш за курсач? - зробив ковток хмільного Толя.
- Триста - триста п’ятдесят, залежно від теми, - лаконічно відпоиів гість.
- Та то нормальні гроші, старий! - констатував Тоха.
- Та діло не в грошах. Просто якось так хуйово на душі, розумієш? - скривився Роман.
- Не розумію, Ром! Ти нормально вигрібаєш у навчанні, заробляєш при цьому гроші. Та ще й ця сексбомба з тобою погуляти хоче, старий! - показав пляшкою на монітор ноута Анатолій. - Що тобі може бути хуйово на душі? - продовжував промивати мізки товаришу господар.
- Не знаю, Тох. От ми зараз учимся і нам всьо похуй по суті, - лежав на дивані і жестикулював руками Роман. - А вже літом треба шукати якусь роботу. І хуй його знає, де її шукати. Пацани з квартири, як і більшість одногрупників, виїжджають за кордон...
- Та й ти їдь, - перебив друга Кравець.
- Я не можу маму з сестрою самих на господарці лишити. Та й в мене є проблеми зі здоров’ям трохи, ти сам знаєш. Та й якби не було цього всього я, все одно, не хочу їхати, - скривився душею Роман.
- Ну підеш тоді до школи, як хотів, - випивав пиво Тоха.
- І що я там буду получати? Копійки по суті! Та й не хочу я додому. Що там робити? Всі повиїжджали, а ті хто лишився, бухають. Я їбав бухати, чувак! -висловився Кошик.
- А що ти хотів, зараз у цілій країні срака. Подивись, що робиться! - Тоха клацав мишкою по фотографії дівчини в соцмережі.
- Просто з людей роблять гівно ті срані політики. Але хуйня, ті суки ще в тому гівні втопляться! Підераси, блядь! - Рома сів на ліжко навпроти.
- Шкода, що лиш люди на Майдані стояли, блядь, - знову повернувши тулуб до гостя, сказав Кравець.
- Я дивився передачу з Майклом Щуром, якось, - згадав нову історію Рома.
- Класний мужик! - перебив друга брюнет.
- Ну, там якийсь мужик прийшов. Він був в якійсь соціологічній організації, чи щось тіпа того, менше з тим. Той мужик толкнув нормальну річ, що в нас Майдан замутило нове покоління, яке вже народилось у Незалежній Україні, яке зростало в умовах зростаючої економіки, - жестикулюючи руками, розповідає Роман.
- Коротше, що ти маєш на увазі? - проковтнув нову порцію міцного Толік.
- Чекай, блядь! Дай договорити! Одним словом, молоде покоління замутило Майдан і цю всю революцію. А от старше покоління, яке виросло в Радянському Союзі, пережило дефіцит, лихі дев’яності, ці всі обвали економіки, і цю всю хуйню, казали цим молодим: «Та нічого у вас не вийде, в нас завжди було, є і буде погано, коли б не гірше», розумієш? - емоційно розказував Кошовий.