Анатолій тільки ствердно мовчав, хотів зрозуміти, що хоче сказати колега.
- Ну, а молоді: «Та ні хуя. Ми проб’ємся! Це не «совок»!. Ми, блядь, будем у Європі!», - і ця вся хуйня. І тут Майдан, дохуя людей, всі патріоти, всі за Європу. От все, Революція перемогла. Всі святкують: «Ми вигнали Яника. Скоро в ЄС підем». А тут Росія забирає Крим, війна на Донбасі, економічна криза. Повний піздець. І що тепер? Видається, що старі були праві, що тільки ми щось починаєм добре робити, а воно стається погано, - хвилююче розповідав Кошик.
- Хотіли як краще, а вийшло як завжди, - перебив господар.
- Ну, ну. Нам, блядь, всім пороблено, ми всі хуйові. Я тепер на днях мав відкритий урок на тему «Революція Гідності». Суть уроку була в тому, що одна команда мала казати, що Майдан - це пік нашої незалежності. Одним словом, розказувати все добре про Майдан. А друга мала розповідати про те, що його замутили політики, і що це все політичний проект і всяке таке. Розказували, що якби не було Майдану, то б не було війни і цієї кризи, блядь, - на нервах виводив кожну репліку Роман.
- Хуйова в тебе була тема відкритого уроку, старий, - знову перебив колегу Кравець.
- Та я знаю, блядь! Але от учениці запросили на урок якогось хіпстера, який там був. Брав участь у сутичках з беркутівцями. І ти знаєш, що цей гандон, казав? Щось тіпа, що там все гнило було і що та Революція тільки усугубила ситуацію, розумієш? Той чувак, що був в Майкла Щура був правий. Я взагалі помітив, що ті люди, які були на Майдані, вони найбільше зневірились, - негатив вирвався з уст Кошика.
- Що ти слухаєш якогось мудака патлатого, - маючи на увазі хіпстера, сказав Кравець.
- То все б було добре, якби не москалі, - випив хмільного Тоха.
- Та діло, тут не в москалях. Хоча вони тоже винні. Просто, то всьо в голові. Ми маєм думати інакше, розумієш? -висловився Кошовий.
- Та нє, старий. Якби ми мали нормального сусіда, то все було б інакше, - роздратувався Тоха.
- Та у всіх хуйові сусіди, - констатував Рома.
- Скажи мені ще одну таку хуйову країну, як Росія? - поставив провокуюче питання Толя.
- Та ми зараз не про москалів говорим, а про нас. Дивись, пам’ятаєш, як ми вчили німецькі князівства середньовіччя. Скільки їх там було, близько трьохсот. Але як прийшли мадяри, французи чи хтось другий, то вони об’єднувались і давали всім пизди, бо вони німці, розумієш? - наголосив Кошовий.
- Та якби до них Батий прийшов зі своєю Золотою Ордою, як до нашого Данила, то б я на німаків подивився, -зробив ковток Кравець.
- Навіть ті самі москалі і Напалеону, і фашистам пизди дали, - наче не чув співрозмовника Кошовий.
- Що ти пиздиш таке, старий? Кошик, ти ніби і державник, та ні хуя не знаєш тої історії! Якби не ми і не білоруси, і не ті всі народи, що були в тій йобаній тюрмі народів, то б хуй ті москалі сосали і в Напалеона. і в Гітлера, блядь! - вперше серйозно рознервувашись, промовив господар.
- Так, Тох. Але не в тому суть. - намагався утихомирити розмову Рома.
- Якраз в цьому суть, старий! -заперечив, переливаючи бухло в горлянку, Тоха.
- Я маю на увазі, що вони всі об’єднувались перед лицем зовнішнього ворога. А ми, що?! Тікаєм, блядь, за кордон, - розійшовшся в емоціях Кошовий.
- То йди, блядь, воюй, старий! Чого ти тут пиздиш, блядь?! - сприйняв все в штики Толя.
- Та я не кажу, що я кращий. Просто в нас такий народ, - сумно сказав Рома.
- Який такий. Назви, який ще народ так гнобили. Чию мову забороняли. Кому, блядь казали, що вони нижчий сорт, якоїсь другої нації. І який при тому всьому не тільки зберіг свою мову, історію і традиції, блядь, а ще й здобув незалежність? Назви мені такий народ, старий! - сильно жестикулюючи .толкав річ Кравець.
Було видно, що колега зачепив його за живе. Після сказаного Тоха, присмоктавшись до пляшки, допив літрове пиво.
- То всьо, блядь, правильно кажеш, Тох. Бачиш, ти сам говориш, що ця вся хуйня через то, що нас гнобили. Треба, блядь, міняти свій тип мислення. Перестати думати, що все так хуйово і ми всі хуйові. А взяти і пахати тут на своїй землі, а не десь у Польщі чи в Чехії, - знову нервово розмахував руками Рома.
- Ти не правий, старий. Люди їдуть заграницю, щоб краще заробляти, щоб щось мати, - дещо втихомирився Толік.
- Так. Але тут теж можна нормальні гроші мати. Просто, як наші люди їдуть на заробітки, то вони там пахають по дванадцять-п’ятнадцять годин. А тут вісім і додому. Але якби вони тут так пахали, то ті самі гроші б мали, - сердито ,але стримано сказав Роман.
- Кошик, що ти пиздиш? Які ті самі гроші, старий? Що там євро чи злоті, то не наші гривні. Якби тут так платили, як там, то я б хуярив по п’ятнадцять годин, старий! - заперечив Кравець.