- Але, Тох, ти не врахував проживання, харчування, а ще й візу. Та й там кинути нормально можуть, - намагався переконати колегу Роман.
- А тут, що, блядь, не кидають, старий?! - ковтав напій господар.
- Та вот імено, самі своїх найобують і думають, шо їх хтось інший не наїбе! - підвів підсумок Рома.
- Старий, то так всюди один одного найобують! Всюди вигрібають сильніші, розумніші і хитріші. Всюди люди, блядь, однакові. Завжди тебе відпиздить сильніший, наїбе хитріший, а розумніший не знаю... певне, тоже наїбе, сука! Всюди, блядь, старий. Всюди! - роздратовано і нервуючись говорив Толік.
- Так, але там є якісь рамки. А не як тут, повний безпридєл! - Рома не менш нервово відреагував.
- Коротше, Кошик, перестаємо про цю хуйню говорити, а то ще почнем пиздитись, старий! Про що ми говорили? - перевів діалог в інше, менш гаряче русло господар.
- Я вже, блядь, забув, чувак, - посміхнувся Кошовий.
- Я згадав! Ти казав, що тобі щось хуйово на душі. Я знаю, що тобі треба, старий! - перевернув вже пусту пляшку «Десант міцне».
- Блядь! - зрозумівши, що пляшка пуста, Толя встав зі стільця.
- І що, чувак, мені треба? -запитав Роман
- Баби тобі треба, старий! Баби! А ти, блядь, морозишся, як целка-патріотка від тої малої, - підійшов до холодильника Толік.
- Може ти й правий, старий. Ось, бля, маєш. Вже від тебе набрався, цього «старий», блядь! - розлютився Кошовий.
- Ггг! Ти не хоч? - Кравець дістав літрову пляшку ще одного «Десанту» міцного.
- Нє. Мені стане, - Роман рефлекторно взявшся за живіт і так само рефлекторно скривився.
- Я, Кошик, сто процентів правий, - заскалився Тоха.
- Як скажеш! - погодивсяся Рома.
- Ти знаєш, в чому твоя найбільша проблема, Кошик? - сів на своє місце Толік.
- В чому, Тох? - зацікавився Роман.
- Та в тому, що ти сциш, старий! І тьолки це бачать. Ти маєш бути хоробрішим і впевненим у собі. А якщо ти почнеш щось нявкати, заїкатись, тупити, то дівка вчує твій страх, старий! - відкручуючи корок бутилки Толя.
- Чисто як клас в якому ти урок ведеш, - перебивши річ свого Гуру Кошовий.
- Мг, - роблячи ковток холодного пивця господар.
- Якщо вони почують його, то всьо ти програв, Кошик. Ти маєш вірити у себе. Похуй, як ти виглядаєш, скільки в тебе бабла. Головне, як ти поводиш себе з тьолкою! Треба показати їй свою харизму, старий, - продовжував повчання Кравець.
- А як я такої харизми не маю, Тох? -запитав Рома.
- Хто? Ти? Кошик, та твоєї харизми на табун тьолок стане. Пам’ятаєш, як я з Геньом тобі казали, що на тебе Малендевичка запала. А ти що? Тупив, блядь, старий! - іронізував Кравець.
- Та я думав, що ви з мене гоните ,- виправдовувався Роман.
- Ти думав, а Семеген взяв і підмутив її. Знаєш чого? Бо не засцяв. А ти засцяв, старий! І він не до тебе, старий. Вопше лопух тупий, - надпивав нову літрашку Толя.
- То точно, Тох. Не знаю, я тоді щось тупив, пизда! - лежавши на ліжку, згодився Кошовий.
- Та ти, Кошик, і зараз тупиш! Піди погуляй з тою малолєткою. А потім залижи її нормально. Дістанеш по писку, то дістанеш, - ковтнув пиво Толя.
- Та пішов ти на хуй, старий. Блядь! Як мене, вже це слово заїбало, - роздратувався Роман.
- Ггг. Я тобі кажу, тьолки люблять таку хуйню, старий. Так само, якщо б до неї поліз якийсь пацан. Не сци, навіть якщо він амбал. Дістанеш пизди, то дістанеш. Але вона пойме, що ти мужик, старий! - переключив свою увагу на ноутбук Толік.
- Та я не сцу пизди вхопити! - хоробро промовив Кошовий.
- Ага. А тоді, Кошик, на Кіліманджаро, ти забув, як ти здриснув від тої ціцькатої, старий? - посміхаючись, промовив Кравець.
- Та ти заїбав, Тох! Там був охранік, він би закликав своїх дружбанів. Вони б мене в реанімацію відправили, - роздратувався Роман.
- Видиш, ти знову сциш. Ніхуя б тобі не було! Трохи б по копали, та й би лишили тебе, старий. Але за то б мав секс! - клацнув мишкою господар.
- А я! Хуєкс, блядь, би мав. Я б після того, ні хуя б не хотів, - заперечив Рома.
- А хто тобі каже, що в ту же ніч, - залив у горлянку міцного Тоха.
- Та йди ти на хуй, старий! - посміхнувся Кошовий
- Одна тобі порада: мути з нею після восьмого березня. Я так завжди роблю! - радісно порадив Толік.
- Та я знаю, - погодився Роман.
Рома добре знав про велику перерву Тохи - період з дванадцятого лютого до десятого березня. У цей час у Кравця було мало дівчат у зв’язку з усім відомими святами.
- Не хоч якісь фільмець повтикати? - гортаючи мишкою список фільмів, запропонував Кравець.
- Та то вже півдванадцята майже, - Роман глянув на стільниковий. - А мені ще через цілий парк топати.
- Як хочеш, можеш в мене переночувати. Хомин і так додому поїхав - запропонувавТоха.