- А зараз я б хотіла запросити на нашу імпровізовану сцену нашого гостя Ярослава Заболотного. Прошу, - показала рукою на дошку учителька.
Ярослав вийшов до дошки. Відкинувши своє волосся з очей одним рухом голови, він розпочав свою розповідь.
- Я вже давно не стояв так коло дошки, - посміхнувшись, сказав Заболотний.
Йому у відповідь теж посміхнулось кілька дівчат.
- Ну з чого ж почати? Почну, напевне, з початку, - потерши руки, сказав гість.
Було видно, що юнак не боявся «сцени», так би мовити. Він вільно почувався посеред глядачів, чого не можна було сказати про Романа. Кошик вперше, вівши заняття, так сильно нервував, що у нього виявлялись дефекти мови, з’являлись великі паузи, він ніби ковтав окремі слова, що перетворювали урок історії на якусь маячню.
- Як я тільки з друзями приїхав на Майдан, ми зразу відчули таке неймовірне енергетичне поле навколо цього місця. Нас одразу приймали за своїх, де б і коло кого не були. Всі були дуже ввічливими і були готові відати останню футболку, щоб допомогти тобі. Останнє доволі буквально. Під час однієї з сутичок з беркутівцями мого друга сильно відлупцювали ті гниди. У нього був перелом ноги. Перелом не був відкритий, але одразу було видно, що кістка випирає з-під шкіри. Одним словом, чоловіки, які відбили його у беркутівців, одразу почали накладати йому шину. Підклавши йому під ногу палицю, вони не мали чим перев’язати її. І от один з них, Олег, якщо не помиляюсь, зняв спочатку куртку, а потім футболку і нею перемоталв моєму другу ногу. Взагалі, там панувало справжнє братерство між людьми. Всі як один були горді, що вони українці. Ось чому ця революція отримала назву Гідності, як на мене, - всю цю сторінку нашої з вами історії Ярослав розказував тримаючи руки позаду.
- А що той Олег так і ходив потім голий? - запитала Вікторія Деркач.
Клас почав сміятись з такого цікавого питання.
- Та ні, він потім натягнув назад свою куртку.
Ярослав витримав паузу, розуміючи про що і про кого хочуть почути учні.
- А що ж до подій тих трагічних днів, то тоді взагалі все як в тумані було, - хлопець говорив з інтонацією.
Здавалось, що він якийсь актор, який виконує свою роль.
- Навколо було скільки якогось такого, знаєте, справжнього людського жаху. Щось більш детальне про ті події я б не дуже хотів розказувати. Хочу лиш сказати, що ті, хто були в Небесній Сотні - це справжні Герої України. Слава Їм! - піднявши догори кулак, проскандував Ярослав і попрямував до свого місця.
- Героям Слава! - відповів клас
- Дякую, Ярославе. Ну а тепер, запрошую до дошки нашого ведучого. Прошу, Романе Івановичу, - запросила до дошки Лариса Миколаївна.
Взявши волю в кулак, Кошовий попрямував до вчительського столу. Ставши перед класом, він витримав паузу для заспокоєння внутрішніх хвилювань.
- Доброго дня всім! Цей відкритий урок я б хотів підсумувати дискусією, яка виникла не тільки у нашому класі, але й в усьому українському суспільстві. А саме, сьогоднішнє питання нашої дискусії: «Роль Євромайдану в історії України».
- До вашої уваги представляю дві команди, які відстоюють дві різні точки зору щодо цієї теми. Я б хотів почати дану дискускусію з причин і передумов виникнення Майдану. До дошки запрошую Ірину Пісню і Димчича Дениса, - Рома вимовляв репліки, трохи хвилюючись.
Першим надавалось слово високому худорлявому хлопцеві. Вийшовши на інтелектуальний ринг Денис почав:
- Майдан. На думку багатьох, його організували прості люди, яким не терпілось сидіти вдома і дивитись, як їхню країну відправляють у лапи ворога. Але вивчивши думки різних політологів, дійшов висновку, що дану акцію протесту організували політики. А саме опозиція, яка не хотіла миритись з тим станом речей, які відбувались в Україні. А саме, те що вона отримувала все менше і менше влади в країні та впливу на її населення.
- Думки яких видатних політологів ти вивчив? - перебив виступ учня Роман.
- Та це не так важливо. Що я маю на увазі? Цей весь Майдан організувала політична опозиція через систему ЗМІ. А звичайні люди стали жертвою політичних інтриг опозиції і коаліції, - спокійно завершив свою розповідь Димчич.
- Це все? - перепитав Дениса практикант.
- Так, - трохи вклонившись перед аудиторією, сказав учень.
- А зараз надається слово Ірині Пісні. Прошу, - з ввічливістю промовив до учениці Кошик.
Було видно, що русоволоса дівчина з родинкою на підборіді помітно нервувала. Листки А4, які були в її руках, непомітно для присутніх біля задніх парт, тремтіли.