- Сень, ми що зараз йдем, тіпа, до якогось йобаного наріка, який нам може башки позносити, блядь?! - на підвищеному тоні почав говорити розлючений Гуревич.
- Говори, блядь, тихше, сука! - намагався заспокоїти компаньйона Сеньків.
- Та нє, Жек. Сладкий - нормальний тіп. Коротше, просто сиди тихо і роби те, що він скаже, - продовжував давати дружні настанови Вова.
Вова обминав невеликі водяні пастки, що порозкидались по вулиці
- Ніхуя собі, чувак! А як він скаже нам спустити штани і стати раком, Сень? - йдучи позаду товариша, шипів Євген.
- А на цю тему краще не шуткуй, блядь. Коротше, бо дійсно без башки залишишся, Жек, - дальше проводив інструктаж Сеньків.
- Блядь! Сука! - почав репетувати Гуревич.
Хлопець у чорній кепці став в одну з калабань, які вкривали дорогу з усіх сторін.
- Ти чого кричиш, блядь, мудак! - обернувшись до друга, промовив Володимир і тицяв пальцем собі в скроню.
- Я, блядь, замастив свої фірмові найки, сука! - показав розкритою долонею правої руки на взуття Жека.
- То, коротше, треба так риканити, блядь?! - сердито робив зауваження компаньйонові Сеньків.
- Та пішов ти на хуй, Сень! Сусанін йобаний! - роздратовано, але цього разу на менших децибелах, сказав Женя.
Він почав ритись у кишені у пошуках стільникового. Діставши свою мобілу кучерявий юнак ввімкнув спалах її фотокамери. Після цього він присів і почав чистити свій кросівок.
Відчистивши своє взуття. Гуревич охолонув. Він першим звернувся до товариша, який в цей час викурював сигарету поблизу.
- Дай сигарету, Сень, - простягнув руку до співбесідника Женя.
Брюнет у чорному батніку витягнув пачку сигарет. Розкривши її, спрямував до Євгена. Жека витягнув цигарку разом із запальничкою. Товариші продовжили свій шлях в мовчанці.
- Ще далеко до цього бариги пиздувати, Сень? - видихаючи дим, спитав Женя.
- Нє. Коротше, вже наступний будинок його, - затягнувшись цигарковим димом, відповів спокійним голосом Вова.
На підступах до під’їзду будинку, в якому проживав Сладкий, Сеня зупинився і раптово повернувся до товариша. Це трохи перелякало Євгена.
- Жека, коротше, блядь, дотримуйся моїх інструкцій і все буде добре. Коротше, поняв, чувак? - серйозність в словах Володимира зашкалювала.
- Ти так, блядь, говориш, що здається, що ми йдем не до бариги, а до якогось серійного вбивці, - намагаючись трохи розрядити ситуацію, усміхнено промовив Гуревич.
Цією фразою він намагався заспокоїти збентеженого друга, а за одно своє прискорене серцебиття. Викинувши бички, хлопці зайшли у будинок.
Сходова клітка була розмальована у зелено-сірих тонах. Сірий колір був по краях. А зелений робив ілюзію, що ви пересуваєтесь по зеленому килимку, а не по голих бетонних сходинках.
Діставшись третього поверху, хлопці зупинились біля подряпаних коричневих дверей. За цими дверима жив «постачальник», який на думку Сені міг дістати все, чого забажає душа не зовсім порядного громадянина.
Оскільки не було ніякого дзвінка, Вова почав стукати в двері.
- Хто там? - почувся грубий прокурений голос з іншого боку дверей.
- Сладкий, це я Сеня, Синька, - якось, невпевнено промовив юнак в капюшоні.
- Синька? - із здивованою мармизою ледь чутно спитав друга Женя.
- Тихо сиди, блядь! - прошипів у відповідь Сеньків до Гуревича.
- Який ще за Сеня, Синька, блядь?! - роздратування чулось в голосі бариги.
- Ну Сеня. Я ще в тебе, коротше, товар заказував тиждень тому, пам’ятаєш, Сладкий? - розпинався перед дверним вічком Володимир.
Раптово двері відчиняються. За ними з’являється гладкий бородатий мужик. Велика залисина на його голові простягається від чола до потилиці. Чорне волосся, з краплями сивини, стирчить з правого боку. У чорній бороді, яка також недалеко втекла від сивих волосків, знаходяться залишки їжі.
Сладкий був вдягнутий у білу, брудну майку з-під якої випирав великий живіт. Чорні спортивні штани, які були всіяні різними плямами, також здавались дещо замалими на господаря. Салатові, чи то вигорілі зелені в’єтнамки, завершували його образ.
З таким іміджем бариги можна було б миритись, якби не темно-сірий пістолет, затиснутий у його правиці і направлений на переляканих товаришів.
- Повільно заходіть, - махаючи дулом пістолета убік квартири промовив господар.
- Що таке, Сладкий? - рефлекторно підняв руки сказав Сеньків.
- Закрий, блядь єбало і мовчки заходи, сука! - спокійно і не вимушено вилітали слова з-під чорної бороди бариги.
- Окей, окей, - повільним кроком заходив до лігва наркомана Вова.