- Ще одна підерська шутка, і я тебе сам виїбу, сука патлата.
- Мені пацани похуй. Ви або берете це газове гівно, або валите з пустими руками. Є ще третій варіант, - скалячись промовив бородач.
- І який? - поцікавився Володимир.
- Ваші смердючі трупи виносять з цієї хати вперед ногами, суки! - знімаючи свою волину із запобіжника, спокійно промовив газда.
- Та пішов ти на хуй, Сладкий, блядь! - забираючи завернутий товар, незадоволено сказав Сеньків.
- Сам іди на хуй, Сєня. І свого кучерявого дружка прихвати, - тримаючи себе за пах, промовив із задоволенням Сдадкий.
Надворі було темно. А у парку, який довелось переходити товаришам, ще й доволі страшно. Навкруги не було ні душі. Тільки великі і похмурі дерева складали компанію хлопцям.
Молодики повертались додому незадоволеними. Як би не так, спіймати такого облизня. Жека йшов дещо швидше. Може, це було пов’язане з темною порою, а, можливо, із неприборканою люттю, яка так і вихлюпувалась з хлопця .
Сеня був більш позитивним і спокійнішим від супутника. Він йшов без капюшона, тим самим випускаючи довге чорне волосся подихати свіжим нічним повітрям. У руках Володі був той самий «кіт в мішку», який вони придбали у жирного бариги.
- Ну й підер цей твій Сладкий. Якусь хуйню нам втюхав, мудак, блядь! - розмахуючи руками, що були запхані у кишені шкірянки роздратовано висловлювався Гуревич. - Де ти тільки відкопав цього... гандона штопаного? - продовжував свій рев гніву кучерявий хлопець.
- Та п’єст, як п’єст. Коротше що, ти, блядь, приїбався, - вертів замотану в носовичок зброю Сеньків.
- З таким приколом ти можеш нажертись гороху і йти кафешку ту йобану чистити, сука! Ну як цій хуїті конченій вдалось нас так наїбати?! - ставлячи риторичне питання і тупочи лівою ногою об асфальтове покриття, запитав Євген.
- Та, коротше, ніхто не побачить різниці, Жек, - намагався утихомирити компаньйона Вова.
- Якщо я побачив, то й ще хтось побачить, сука! То по любасу, блядь! Тепер цього гівна повно у місті через того йобаного маніяка, - не приховував негативних емоцій, котрі виривались через слова і слину, Гуревич.
- Якого, у пизду, маніяка, чувак? - здивовано спитав Володя.
- Ти де сука, живеш, Сень?! В місті появився сексуальний маніяк. Так що, Сень, готуй свою жопу, чувак, - нотки веселості появились в голосі Жені.
- Та, коротше, ти гониш, Жек? - недовірливо посміхнувся Сеньків.
- Та ніхуя, Сень! В Франіку реально появився маніяк. Він ходить по ночах і дрочить на своїх жертв, уйобок, - вже без іронії і сміху сказав кучерявий хлопець.
- Що за хуйня? Коротше, ти що, бля, не міг щось реальніше вигадати, Жек? - заспокоївшись. промовив Вова.
- Мужик, я не гоню! Дійсно є якийсь мудак, що нападає на людей по ночах. Про це, блядь, весь Франківськ гудить. Та й в «Типовому Франківську» є стаття, на хуй! - вштики сприймяв недовіру друга Гуревич.
- Та хуй з ним, чувак. Коротше, добре, що в нас є волина, - потирав ствол пістолета замотаного в хустинку.
- Поклади пістолета на землю. Але роби це повільно, красавчик, - промовив спокійний і крижаний голос до Сені.
Він лунав з темних кущів, які у цю не досить приємну пору здавались жахливими хащами. За голосом по очах друзів вдарив яскравий потік світла. Ліхтарик бив прямісінько в очі хлопців. Від раптової появи сильного потоку світла молоді люди не зразу змогли зорієнтуватись, що робиться навкруг.
Коли промінь світла переключився на груди товаришів, вони побачили перед собою високого широкоплечого чоловіка. У руці під міні-прожектором у нього був затиснутий пістолет, котрий закінчувався глушником. Мужик був вдягнутий у чорне пальто, піднятий комір якого ховав лице злочинця. У цьому йому ще помагав чорний капелюх з широким бортами.
Побачивши чоловіка з пістолетом вдруге за нині, хлопці зрозуміли, що цей вечір був, м’яко кажучи, не надто вдалий для них. Та найголовніше, що до них дійшло, цей мужик, на відміну від Сладкого, не жартує.
Вова обережно, щоб не спровокувати чоловіка без обличчя, поклав пушку на землю.
Жека, вкотре побачивши дуло пістолета, направлене на нього, як і першого разу, інстинктивно підняв руки вгору. Виконавши операцію по передачі зброї, до Гуревича приєднався товариш.
- Тепер копни його в мою сторону, хлопче, - страшним голосом, від якого мурашки бігали не тільки по тілу, продовжив чоловік з пістолетом.
- Якого хрена він, має копати пушку до тебе, чувак? - огризся до злочинця Жека.
- Такого хрена, що в мене в руках пістолет. І він може розтрощити твій череп у любу секунду. Вагомий аргумент, кучерявий? - продовжував бесіду спокійним голосом невідомий зі зброєю.