З цією фразою він направив промені світла у мармизу Жені.
У відповідь Гуревич тільки ствердно промовчав. Без всяких вагань Володя виконав наказ злочинця. Коли пістолет опинився поблизу його ніг, злочинець підняв зброю і запхав її собі за пояс.
- Мужик, в нас немає грошей, - знову до чоловіка без обличчя заговорив Євген.
- А хто тобі, кучерявий, сказав, що мені треба гроші? - сказав з посмішкою злочинець.
Молодики цього не бачили, проте відчували оскал в кожному слові виродка.
- А що тобі треба, мужик? - вже більш рішуче спитав Гуревич.
- А ти вгадай? - поставив питання чоловік з пістолетом.
- Жека, та це ж, блядь, той маніяк, коротше, - відповів на питання мужика в пальті Сеньків.
Женя промовчав. У цю мить хлопець хотів роздерти свого друга на дрібні нано-куски.
- Твій друг, кучерявий, більш догадливий, ніж ти, - підмітив маніяк.
- Не ґвалтуйте нас, пане маніяк, - почав жалісно благати Сеня.
На його очах, здавалось, почали з’являтись сльози.
Та збоченець був невблаганний.
- Кучерявий, оголи торс, - направивши яскраве світло і небезпечне дуло на Євгена, промовив збоченець.
- Що? - не зрозумів слів чоловіка з темним лицем Гуревич.
- Я сказав: «оголи торс»! - роздратування чулись у словах злочинця.
Після них пролунав глухий звук, від якого ледь тріснуло асфальтове покриття .
Почувши вистріл, Женя виконав наказ.
- Ти знаєш, хто мій батя, сука?! Та він тебе... - злісно прозвучало з горлянки Жеки.
- Ти краще не зли мене, кучерявий, - знову пролунав глухий вистріл після крижаних і спокійних слів маніяка.
Проте цього разу куля здійняла невеличкий вітерець поблизу джинсів Гуревича. До Жені нарешті дійшло, що йому дійсно краще тримати язика за зубами.
- Тепер ти, красавчик, - цілившись зброєю і ліхтариком на Вову, казав маніяк, - постав руку на торс кучерявого.
Сеня, не на жарт перелякавшись, миттєво поставив долоню на живіт друга.
- А тепер повільно опускай руку донизу, - тремтячим голосом вимовляв кожний звук злочинець.
Сеньків повільно почав спускатись у зону «фаберже» Жеки.
- Що ти, блядь, робиш, чувак? - розпачливо запитав Гуревич.
- Жек, ти що гониш, чувак? Коротше, цей мужик, бля, нас повбиває, якщо ми це не зробимо, - страх говорив у голосі Володимира.
- Заткнись і не зупиняйся, красавчику, - важке дихання переривало накази чоловіка без лиця. - Запихай руку в штани кучерявому, - видавав накази бандит.
Хлопці почули звук розстібання ширінки. Та це не була ширінка Гуревича. Поки Сеня намагався залізти на інтимну територію друга, маніяк часу не гаяв. Запхавши у кишеню ліхтарика, він першим намагався вивалити своє хазяйство. Ствол трохи тремтів у руках злочинця.
Женя, сильно примружившись, чекав доторку холодних рук Вови на своїх геніталіях, як почувся ще один не менш злісний голос
- Не сіпайся, гнида, міліція! Підняв свої руки вгору, блядь! Так щоб я їх бачив, сука! - впевнено і сердито кричав міліціонер.
Рятівник хлопців появився з тих самих кущів, що й збоченець. У його руках був пістолет, котрий цілився прямо у голову маніяка. Він повільними кроками наближався до збоченця.
- Тепер, гнидо, викинь зброю з рук у сторону пацанів. Ніяких різких рухів, блядь! - продовжував повільним кроком наближатись то правопорушника Возняк.
Тепер маніяку довелось виконувати накази чоловіка з пістолетом. На відміну від молодих людей, які так і застигли в позі «тигр підкрадається, дракон ховається», він не був слухняним хлопчиком.
Одним рухом злочинець обернувся до Андрія і двічі вистрілив у нього. За що дістав кулю у череп. Мізки збоченця розлетілись по асфальтовій доріжці. Частина з них дісталась до одягу Сеньківа і Гуревича, залишивши на ньому криваві сліди.
Та патрони, випущенні з пістолета маніяка, теж досягнули цілі. Вони пробили грудину і живіт слідчого. Біла сорочка Возняка почала потопати у червоній крові. Він впав на землю, тримаючись за рану рукою. Андрій намагався закрити нею потік крові або хоча б трохи уповільнити його. Але червона рідина покидала тіло правоохоронця зі швидкими темпами.
Почувши вистріли, перелякані хлопці попадали на землю. На щастя, кулі їх обминули. Оговтавшись від пережитого, товариші піднялись на рівні ноги. Те, що вони побачили на місці стрілянини, заставило їх страшенно злякатись.
На краю стежки лежало обезголовлене тіло маніяка. Бо те що, залишилось від його черепа, було важко назвати головою. По асфальтовій доріжці справжньою гірською рікою лилась кров злочинця. Шматки мізків і черепа буквально виступали порогами у цій кривавій стихії.