- А чого не полишив думку про журналістику. Так чи інакше треба мову знати і не тільки українську, - з посмішкою промовила дівчина.
- В мене одна дурнувата мрія, яка, певне, ніколи не збудеться, - з посмішкою промовив Рома.
- І яка? - Діана.
- Ну, я хочу писати настільки круті статті, щоб кожен, хто їх хотів би прочитати, водночас хотів би вивчити українську, аби читати їх в оригіналі, - із певною ніяковістю промовляв юнак.
- Чого дурнувата? Я думаю, що це зовсім реально втілити в життя, - з посмішкою сказала дівчина.
- Не все так просто, як здається, - з розчаруванням сказав Рома
- А по третє? -з зацікавленням запитала Корнійчук.
- Що по-третє? - не зрозумів дівчину студент.
- Ну, по- третє, чому ти вибрав історію, - дивилась у воду Діана
- Ну, двох попередніх стане, - відвернувся від подруги Кошовий.
- Ні, не стане. Ти сам казав, що ти людина корислива. Тільки те, що тобі подобається історія і ти хотів стати журналістом, тебе б не спрямувало на історичний, - підводила сказане брюнетка.
- Та ти прямо Шерлок, - сказав з посмішкою студент.
- Знову тікаєш від питання, - констатувала Корнійчук.
- То що якийсь допит, чи що? - трохи розгублено спитав Кошовий.
- Я маю знати, з ким гуляю. А може ти якийсь маніяк. Сам бачиш, скільки їх тепер по Франківську бігає, - з посмішкою промовила випускниця.
- А це, тіпа, мій психологічний портрет складаєш? - усміхнувся Роман.
- Ну, тіпа, того, - спершись спиною на перила, сказала Діана.
- Хай буде. По-третє, я весь час любив спорити зі своїм дідом, особливо про воєнні фільми. Він завжди і на все казав, що це всьо брехня, насправді не так було. А я був дурним малим і думав, що у фільмах правду показують. І мене, певне, ще до історичного підштовхнув цей дитячий запал, - сказав Рома.
- І хто виграв? - не відводячи погляду від риб, спитала дівчина.
- По суті ніхто. Ми обоє в чомусь були праві, а в чомусь ні, - з посмішкою промовив Роман, теж дивлячись на ставкових істот.
- А я любила ходити зі своїм дідусем на риболовлю на Бистрицю або на міське озеро, - сказала Діана.
- А я ніколи не любив рибу лапати, - сказав хлопець.
- Чому? Це ж так класно, - поцікавилась Корнійчук.
- Я не вмів лапати ту срану рибу. Колєги завжди налапають повно, а я з парою бздерок йшов додому, - радісно згадував невдалі життєві моменти Рома.
- А що там такого тяжкого. Підкормлюєш, підсікаєш, а потім витягуєш рибу, - тримаючи у руках уявну вудочку , піднімла її знизу уверх Діана.
- У мене ніколи не вистачало терпіння на цю всю фігню. Я завжди хотів зразу витягнути рибу без цих всіх пріколів. А так лиш вдавалось витягувати бздерок, - роздратувавшись трохи, розповідав історик.
- А знаєш, як ми з братом підкормлювали рибу, як були маленькі? - спитала брюнетка.
Рома негативно кивнув головою.
Нічого не відповідаючи, Діана плюнула у воду, відпускаючи слину зі своїх губ дуже повільно. Тим самим робила невидиму нитку, яка ще ледь зв’язувала рот дівчини з водоймою.
- І що клювало? - з посмішкою запитав Кошовий.
- Мг, - продовжувала виконувати підкормку Корнійчук.
- Класний метод! - іронічно підтвердив Рома.
- Хоч попробуй, - сказала брюнетка.
Хлопець подивився на красуню, що, перегнувшись через перила, пускала слину у воду. Прилаштувавшись збоку, Роман почав робити те саме.
- Бачиш, в тебе виходить! - сказала Корнійчук, відірвавшись від своєї справи. Погляд брюнетки був спрямований на студента.
- Та з таким майстром ше б не вийшло, - з посмішкою сказав Кошик, поглянувши в чорні окуляри Діани.
- Скоро, так і рибу навчишся лапати, - промовила дівчина.
- Якщо ще даш пару приватних уроків, то може і научусь, -припустив хлопець.
- Дам... пару уроків, якщо захочеш, - піднявши уверх ліву брову, сказала Діана.
- Я б був дурним, якби відмовився від такого навчання, - фліртував Кошовий.
- Ти замітив, як на нас дивляться ті дві бабки, - махнула головою убік Романа Діана.
На берегу на лавочці сиділи дві сиві пенсіонерки, дивлячись на молодих людей, щось жваво обговорювали. Певна річ, сиві франківчанки перемивали кісточки черговій здобичі.
- Які дві бабки? - обернув голову назад Кошовий.
- Та не обертай голову, - наказово промовила Корнійчук.
- А що таке? - спитав хлопець.
- Нічого. Але якщо ти повернеш голову, то вийде, що вони говорять про нас, а ми - про них, -пояснила Діана.
- І що? - не зрозумів Рома.
- Та нічого. Йомайо! Ти просто не бачиш, як вони на нас дивляться, -сказала Діана.
- А як ти хоч, щоб дивились на двох дебілів, які плюють з моста? -спитав Рома.
- Ей! -не згодилась Корнійчук.
- Най буде, на одного дебіла, що плює з моста, і прекрасну мадемуазель, що пускає слину на рибу, -уточнив Кошик.